"Хто воюватиме, якщо ми всі кудись переведемося?": кулеметник Нафаня зі 128-ї бригади про роботу на фронті

Історію Анатолія розповіли у 128 окремій гірсько-штурмовій бригаді.

Зазначають, що Анатолій – кулеметник дуже високого класу, він брав участь у престижних змаганнях із бойової стрільби й займав призові місця. 

"Я працював із різними великокаліберними кулеметами, добре знаю їх і можу порівняти ефективність, – розповідає Анатолій. Найкращий, як на мене, ДШК (великокаліберний кулемет радянського зразка). Із цього кулемета з хорошою оптикою я влучав у пляшку з пів кілометра. У мене з "Браунінгом" був неприємний випадок під час російського штурму. Попереду моєї позиції вискочили два квадрики з ворожою піхотою. Я відкрив вогонь і "розвалив" перший квадрик. Вставив новий короб із патронами, намагаюся перезарядити, а ручка перезарядки відпадає. Другий квадрик із росіянами спокійно розвертається й тікає, а я нічого зробити не можу. 

А от найгірший із великокаліберних кулеметів, за словами Нафані, є "Утьос" (радянського зразка). Натолій дістав його як трофей на Херсонщині, відчистив і привів до ладу. Але наголошує, що під час стрільби ним важко вести прицільний вогонь.

Як ефективний кулеметник, Анатолій стоїть там, де найгарячіше, йому часто доводиться відбивати ворожі штурми, прикривати своїх піхотинців. Під час минулого бойового виходу, який тривав 37 днів без перерви, боєць своїм «Браунінгом» розвернув ворожу колону.

"Командир дав попередження по рації: "Повна бойова готовність, на тебе їде ворожа колона" – він побачив її з дрона. Я розставив людей по вогневих точках, сам сів за "Браунінг". І бачу, як із-за пагорба прямо на мене вискакують два квадроцикли з ворожою піхотою. Вони були дуже близько – метрів за 100 чи навіть менше. Відкриваю вогонь і моментально "розбираю" перший квадрик. Другий, побачивши це, різко звертає й перекидається, а піхотинець скочується за пагорб. Потім мені показали відео з дрона, як він відчайдушно махає руками своїй колоні, що сюди не можна. І колона – БМП, БРДМ (бойова розвідувальна дозорна машина) і багі – розвертаються й тікають. 

В іншому випадку Анатолій допоміг своїм товаришам, коли їхні позиції штурмувала російська піхота з броньованою технікою.

"Я стояв трішки позаду, бо ефективний вогонь "Браунінга" – півтора кілометра. Російська БМП-2, квадрик і багі пішли на штурм наших піхотних позицій, їхня "беха" почала "розбирати" посадку з автоматичної гармати й кулемета. Я моментально відкрив вогонь із кулемета й зупинив квадрик, що рухався за "бехою". Багі, що йшла слідом, розвернулася і втекла, а от від самої "бехи" кулі відскакували, я не зміг пробити її броню. Зате відволік вогонь на себе. Ворожий навідник розвернув гармату в мій бік, але не бачив, звідки саме я стріляю, тому всі його снаряди летіли в поле. Я тоді сім коробів підряд випустив (700 патронів). Це багато, як для "Браунінга", його ствол аж горів. Зате штурм вдалося відбити".

Під час боїв Анатолій отримав поранення в руку від ворожої 82-ї міни, було у нього багато контузій. Одного разу він горів у бліндажі й отримав опіки, однак одразу після лікування повернувся в стрій. 

Я добре знаю свою роботу і розумію, що замість мене її ніхто не зробить. Хто буде воювати, якщо ми всі кудись переведемося? Так, я стомився, тому що на війні вже 10 років. Але справу треба довести до кінця.

• "Коли в небо злітає "Лелека" – хтось із ворогів уже приречений": як працює розвідка 82-ї бригади