Історія військової 100-ї бригади з Миколаєва Тетяни Дукаревич

Про це пишуть у бригаді.

Тетяна Дукаревич працювала в Миколаївському морському торговельному порту — вагарем, згодом обліковцем. Після повномасштабного вторгнення та загострення бойових дій поблизу міста вона вирішила змінити життя: перейшла на українську мову в побуті та приєдналася до 100-ї окремої механізованої бригади наприкінці червня 2024 року.

Майже півтора року Тетяна служить на посаді діловода. Вона підкреснює, що, хоч не на передовій, її робота важлива — від точності документів залежить соціальний захист побратимів і побратимок. 

"Кожен документ має бути вивірений до дрібниць", — каже вона.

Емоційною підтримкою для Тетяни залишається сім’я: мама Світлана Юріївна, що живе в Миколаєві, і донька Аліна. Шістнадцятирічна Аліна займається стрибками на акробатичній доріжці та цьогоріч стала першокурсницею коледжу у Львові, де вивчає правознавство.

Тетяна не відстає від доньки: цьогоріч вона також вступила до Миколаївської філії Європейського університету на спеціальність "менеджмент" і вечорами, після служби, опрацьовує конспекти. 

"Задають багато. Але вчитися справді цікаво, особливо курс "Ділова українська мова", — розповідає вона у військовому однострої.

Дукаревич переконана в правильності свого вибору. Вона наголошує на згуртованості та наполегливості українців у протистоянні агресору: "Нашій державі зараз доволі важко, але окупанти неодмінно одержать грандіозного лупня".

• Боєць 101 бригади ТРО Закарпаття ужгородець Валерій "Шум" понад три місяці утримував позиції в зоні відповідальності підрозділу в Донецькій області