Герой України Сергій Кульчицький: 11 років без генерала, якого солдати кликали "Батею"

"Еспресо.Захід" розповість про життя генерала Кульчинського та день, коли у 2014 році поблизу Слов’янська був збитий гелікоптер Мі-8, на борту якого він перебував разом із побратимами. 

Початок військової кар’єри

Сергій Петрович Кульчицький народився 17 грудня 1963 року в місті Веймар, що на той час входило до складу Німецької Демократичної Республіки. Його батько, Петро Іванович Кульчицький, уродженець села Чорнокінці Тернопільської області, був офіцером збройних сил СРСР і служив у групі радянських військ у Німеччині. 

Дитинство юного Сергія та його молодшого брата Ігоря минуло у військових гарнізонах, що сформувало в нього мрію стати офіцером. Уже в юному віці він вирізнявся дисципліною та прагненням до військової служби.

Після закінчення восьмого класу Сергій Кульчицький без відома батьків подав документи до Уссурійського суворовського військового училища, де навчався з 1979 по 1981 рік. Згодом він продовжив освіту в Далекосхідному вищому загальновійськовому командному училищі, де спеціалізувався на підготовці офіцерів морської піхоти, закінчивши його з відзнакою у 1985 році. 

Військова кар’єра Сергія Кульчицького розпочалася на Північному флоті СРСР у Мурманську, де він командував взводом морської піхоти. Цей період заклав міцний фундамент його професійних навичок і лідерських якостей.

У 1992 році капітан Кульчицький разом із сім’єю переїхав до України, в Тернопіль, де розпочав службу в Національній гвардії України. З 1995 року він обіймав відповідальні посади, зокрема командував мотострілецьким батальйоном у Сімферополі, 41-м окремим батальйоном морської піхоти у Феодосії, а згодом став заступником командира з бойової та спеціальної підготовки в Івано-Франківську. 

З  січня 2000 року працював у Внутрішніх військах МВС України. У 2012 році його призначили начальником управління бойової та спеціальної підготовки Головного управління Внутрішніх військ МВС України, а у 2013 році йому надали звання генерал-майора.

Внесок у створення добровольчого батальйону й останній бій генерала 

Сергій Кульчицький став знаковою постаттю в історії сучасної України завдяки своїй ролі у формуванні першого добровольчого батальйону Національної гвардії України. 

У 2014 році, коли розпочалася російська агресія на сході України, він особисто взявся за підготовку бійців з активістів Самооборони Майдану. Ці добровольці, багато з яких не мали військового досвіду, під його керівництвом перетворилися на боєздатну силу. Кульчицький не лише тренував бійців, а й жив разом із ними в польових умовах, ділив солдатську їжу, а подекуди й сам готував для них. Підлеглі називали його "Батею" за батьківську турботу та підтримку.

Генерал ставив за мету не лише навчити бійців воювати, але також як зберегти їхні життя. Під його командуванням батальйон брав участь у бойових операціях на сході України, зокрема в районі Слов’янська, де розгорталися запеклі бої в рамках Антитерористичної операції.

Бійці поважали Кульчицького не просто як командувача, а як справжнього побратима. Він не ховався за штабами, а йшов разом із солдатами в найгарячіші точки. Так було і 29 травня 2014 року. Тоді о 12:30 поблизу Слов’янська терористи з ПЗРК збили гелікоптер Мі-8МТ Національної гвардії України, що повертався з гори Карачун після доставки продуктів та ротації на 4-й блокпост. На борту перебував генерал-майор Сергій Кульчицький. Унаслідок вибуху паливних баків загалом загинули 12 людей: шестеро нацгвардійців включно з двома членами екіпажу та шестеро бійців спецпідрозділу МВС. Штурман Олександр Макеєнко вижив і був тяжко поранений, його доправили до харківської лікарні.

Смерть Сергія Кульчицького стала першим випадком загибелі українського генерала на війні з Росією. Крім цього, збиття гелікоптера було першим в історії війни на Донбасі випадком з масовою загибеллю екіпажа та пасажирів літального апарата.

Громадянська позиція та значення

Сергій Кульчицький був не лише видатним військовим, а й людиною з чіткою громадянською позицією. Його відданість Україні проявилася ще під час Революції Гідності, коли він підтримав прагнення українців до свободи та демократії. Формуючи добровольчий батальйон з учасників Майдану, він фактично став мостом між громадянським суспільством і армією, об’єднавши людей, які прагнули захищати свою країну.

Сергій Кульчицький посмертно відзначений званням Героя України, а його ім’я стало символом героїзму та самопожертви. Батальйону оперативного призначення Національної гвардії України, який він формував, указом президента України від 30 листопада 2016 року надали почесне найменування "Батальйон імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького". Його іменем названо вулиці в кількох містах: Дніпрі, Києві, Кропивницькому, Коростені, Мукачеві, Кременчуку. У Львові, Києві, Чорткові й інших містах встановлено пам’ятники та погруддя на честь генерала. У 2018 році у Львові відбулося погашення поштової марки із зображенням Сергія Кульчицького.

Генерала навічно зарахували до списків військової частини 3002, а його портрет розмістили на меморіалі "Стіна пам’яті полеглих за Україну" в Києві. 

Тож життя та діяльність генерала Кульчицького є прикладом того, як відданість принципам, мужність і професіоналізм можуть змінити хід історії. Він не лише створив боєздатний підрозділ, а й надихнув багатьох українців узяти до рук зброю для захисту своєї Батьківщини.

Читайте також: Похорон зібрав 100 тис. людей: 25 років тому не стало композитора Ігоря Білозіра