"Бої за ДАП відтягували сили росіян і це дало змогу іншим підготуватися", – майор ЗСУ Максим Бугель

Про це повідомляє "Еспресо.Захід". 

Максим Бугель – майор Збройних сил України. На війну вирушив ще у 2014 році. Пішов у військкомат, коли оголосили першу хвилю мобілізації у 2014 році. У перші дні йому відмовили. Потрапив у військо вже у серпні, долучився до 80 - ї окремої десантно-штурмової бригади. Був командиром взводу дев'ятої роти третього батальйону. На той час взвод військового охороняв гаубичну батарею батальйону. 

Фото: архів Максима Бугеля

"Там було видно, що воюють російські війська, а не ополченці, – каже Максим Бугель. – Вони почали використовувати значно більше артилерії та танків. Присутність російських військ змінила ситуацію на полі бою, тому що перед тим в основному піхота штурмувала, а це вже були постійні артилерійські обстріли, а під час танкових обстрілів просувалася піхота. Люди працювали значно професійніше. У них вже був план, як заходити в аеропорт. Не могли зайти по злітній смузі, то заходили танком, розбили стіну і змогли зайти на другий поверх аеропорту".

Донецький аеропорт – це околиця Донецька. За словами військового, росіянам було значно простіше, тому що в них вся логістика була з Донецька. Українській армії доводилося діставатися полями. Через це були проблеми. Хоча було простіше пересуватися вночі. Тоді не було тепловізорів, нічних дронів, то можна було заїхати навіть технікою.  

"Виникало питання доцільності, чому ми так довго його захищаємо. В кінці ми вже не могли замінювати людей і кожен заїзд закінчувався смертельно. Велика частина людей могла загинути під час ротацій, – пригадує боєць. – А насправді, лиш впала оборона Донецького аеропорту, через кілька днів почалися бої вже під Дебальцевим. Тоді ДАП відтягував велику кількість сил противника і це давало час іншим підрозділам, які працювали далі. Якби вони окопувалися, будували бліндажі, було б більш результативно. Це був час, який ми виграли для людей, але великого результату він не приніс". 

Фото: архів Максима Бугеля

В останні дні Донецький аеропорт залишалися обороняти кілька десятків людей. Остання машина заїхала 14 січня. Максим Бугель пригадує, 7 днів вони трималися без заміни і відпочинку. Дехто кілька діб не спав. 

"Нам бракувало людей. Ми штурмували, щоб відновити позиції, але проти нас зіграла погода. Тоді почалися відлиги, були сильні тумани. Техніка застрягала в болотах, а піхота губилася в туманах", – каже Максим Бугель. 

Після підриву Донецького аеропорту ввечері група Максима дізналася, що на пожежній частині перебувають люди. Це була група Максима Ридзанича. 

"Ми їм пояснили дорогу по радіостанції, але були дуже темні ночі і побратими не орієнтувалися у місцевості. Тому ми вирушили їх рятувати. Дісталися машиною до метеостанції і пішли пішки. Так не потрапили під обстріл. Чи то росіяни так раділи, що нарешті все підірвали, здобули і не спостерігали, чи ніхто не чекав, що взагалі хтось може йти пішки. Якби ми рухалися технікою, було б значно небезпечніше. Двоє ми вивели сімох людей", – додаві він. 

Через десять років війни з Росією, порівнюючи повномасштабну війну, чоловік розуміє потребу оборони Донецького аеропорту. Наводить приклад із "великої" війни.

"Ми тримали Авдіївку два роки. Якби за містом копали щось, зараз би фронт не посипався майже до Покровська, – підсумовує Максим. – Так тримався тоді аеропорт. Якби збоку щось робили, фронт би не посипався далі. Я вже зараз дивлюся на ці події і думаю, що б в нас не було такої великої втрати території.