У Львові ствердили готовність реставрувати унікальний іконостас

Про це повідомив Інститут народознавства НАН України, інформує Еспресо.Захід

Дві співробітниці відділу мистецтвознавства Інституту народознавства НАН України, кандидатки мистецтвознавства Оксана Герій та  Мар’яна Пелех взяли участь у дослідницькому проєкті  "Незламність традиції: дослідження унікального іконостаса з Черепина", який виконується завдяки підтримці Українського Культурного Фонду.

Днями за підсумками цього проєкту в Інституті народознавства відбувся науковий семінар. Дерев’яна церква в Черепині внесена до Реєстру пам’яток архітектури національного значення (№ 487). У 2007–2008 та 2015–2020 роках стараннями місцевої громади та за сприяння Управління охорони пам’яток культурної спадщини Львівської ОДА провели її реставрацію: відновили автентичне покриття дахів ґонтом, зробили заміну дубових підвалин, поклали нову підлогу та ін. Забезпечення доброго збереження церковної споруди дало можливість запланувати реставрацію іконостаса.

Як розповіла Оксана Герій, за архівними даними іконостас для церкви був виготовлений у 1765 році. Відтоді його двічі поновлювали, що спотворило його автентичний стан. Згідно з чинним законодавством України реставрації мистецької пам’ятки - щоб обрати оптимальну методику її консервації та відновлення - повинне передувати комплексне вивчення.

Проєкт з проведення передреставраційних досліджень іконостаса об’єднав фахівців із Львівської національної академії мистецтв, Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства НАН України, Інституту народознавства НАН України,  Національного музею у Львові, Національного університету «Львівська Політехніка». Виконання проєкту стало добрим прикладом плідної співпраці багатьох освітніх і наукових інституцій Львова в справі збереження й популяризації культурної спадщини України.  

За словами дослідників, іконостас унікальний тим, що створений на межі двох стилів – бароко і рококо, а тому в його малярстві й декорі своєрідно й гармонійно поєднано архаїчні й нові форми. Також у його іконографічній програмі цікаво переплелись зусилля зберегти давню українську традицію іконопису, що корінням сягає візантійської спадщини й історії Київської Церкви, та актуальні для того часу теософські ідеї Унійної Церкви, які обговорювались на Замойському соборі 1720 р. Найбільш тривалими були дослідження малярської структури іконостаса, стану, в якому він перебуває зараз. Мікробіологічні проби, хімічний аналіз основи і фарб, рентгенологічне просвічування окремих ікон, мікрошліфи і реставраційні зондажі – увесь комплекс методів скерований був на те, щоб отримати знання, як в майбутньому реставрувати пам’ятку, розкрити її з-під пізніших забруднень та аматорських поновлень.

• У Львові відновили програму реставрації балконів у будинках-пам'ятках