Tember Blanche: пісні на воєнну тематику – не лише спосіб підняти бойовий дух, але також можливість донести меседж світу

Tember Blanche – це новий український музичний інді-поп та інді-фольк дует, який виник у Києві 2020 року. Дует складається з вокалістки й авторки пісень Олександри Ганапольської та гітариста й саундпродюсера Владислава Лагоди. Саша та Влад обоє з Київщини, їхнє випадкове знайомства серед вулиць столиці кардинально змінило долю молодих людей. Влад тривалий час працював вуличним музикантам, 24 липня 2019 року Саша натрапила на Влада за його грою і попросила заспівати пісню… Так вони познайомилися, а вже у вересні почали зустрічатися. До речі, назва дуету Tember Blanche – також із присмаком романтики, адже перше слово Tember – це частина від слова англ. september ("вересень"), місяця, коли пара почала зустрічатися, друге ж слово, Blanche, на честь пива "Blanche", улюбленого напою дуету. З французької blanche означає білий, тому назву гурту можна розуміти як "Білий Вересень".

"Еспресо.Захід" поспілкувався з Олександрою Ганапольською та Владиславом Лагодою про нову генерацію музикантів в Україні, про мистецтво у час війни та їхню творчість.

Владе, Сашо, розкажіть, як розпочався ваш шлях у музиці? Чи з дитинства нею цікавилися і чому вирішили стати музикантами?

Влад: Так, я з дитинства цікавився музикою. Виступав на різних заходах у садочку та школі. Батьки побачили, що маю творчі схильності і тому записали мене на танці. Десять років займався народними танцями. У трудовій книжці маю запис, що був артистом ансамблю. У старших класах, десь у 15 років, зацікавився гітарою. Хлопці у дворі грали, тому теж захотілося. Мені купили гітару. Родом я з міста Миронівка на півдні Київської області. У школі займався також шкільним самоврядуванням, організовували різні заходи для сільських шкіл дітей з району. Наша керівничка запропонувала мені організувати вечір гри на гітарі. Було десь 70 людей, я грав на гітарі і зрозумів, що це комусь може бути цікаво та потрібно. Вирішив, що варто продовжувати розвиватися в цьому напрямку. Однак не мав музичної освіти. Вступив на банківську справу в Київський національний торговельно-економічний університет. Трішки шкодую про вибір спеціальності, бо виявилося, що це геть не моє. Але не шкодую про вибір університету, тому що він дозволяє розвиватися різнобічно. Саме в університеті навчився співати, адже був причетний до організації багатьох культурних заходів, розвивав свої здібності.

Я жив у гуртожитку, де було в кімнаті 6 людей. У мене була постійна потреба грати і співати, тому практикувався просто в гуртожитку. Але вже на першому курсів, в травні, коли було тепло, хлопці сказали, що я їх трішки втомив своїм співом, і попросили, щоб пішов грати на вулицю. Я пішов у парк "Кіото". Не мав на меті заробляти гроші. Просто сів на лавочку, взяв гітару і почав співати. Жив тоді на 300 грн у тиждень, які мені давали батьки. А так вийшло, що за годину люди накидали мені 76 грн. Тоді зрозумів, що це не лише класний спосіб репетирувати, щоб не набридати своїм сусідам, а й гарний спосіб заробити, до того ж, можна не прив’язуватися до якоїсь конкретної роботи. Перші 3 роки навчання в університеті гра на вулиці була для мене підробітком. Коли треба було на щось гроші, просто йшов і грав. А вже на 4-5 курсі, треба було виїжджати з гуртожитку на квартиру. Тоді в мене був вибір: або піти працювати в банк (хоча після місяця практики зрозумів, що мені це не цікаво), або якимось чином продовжувати заробляти завдяки вуличній музиці. Так я почав грати на вулиці більше, купив кращу апаратуру. Десь між 2018-2020 роками це був мій основний дохід. До гри на вулиці ставився як до повноцінної роботи, вдавалося доволі непогано заробляти.

Саша: Я почала співати з дитинства, мала пристрасть співати і батькам, і щось собі під ніс. Виступала на різних шкільних концертах. Коли мені було 12 років, сказала батькам, що хочу в музичну школу, щоб мені купили електрогітару і я стану рок-музиканткою! Так вступила в музичну школу. Щоправда, мене вистачило лише на пів року, бо зрозуміла, що мені там не подобається. Гітара стояла в кутку і я думала, що все, вже нічого з того не вийде, це якась чергова моя забаганка. Але минуло декілька років. Інстаграм почав набирати популярність. Я побачила, що там не просто постять фотографії, а й записують відео, де люди співають, і вони набирають багато переглядів. Мені стало цікаво теж спробувати. Тоді дістала гітару і просто почала вивчати акорди та співати пісні, розвивати свій акаунт у руслі музичного блогу. Я співала, ділилася своїми музичними навичками. Почала писати власні пісні та співати для друзів.

Навчалася в Інституті журналістики КНУ імені Тараса Шевченка. Брала участь у конкурсі "Голос КНУ" і зайняла друге місце. Мені зателефонував спонсор заходу і сказав, мовляв, вважає, що заслуговую на перше, тому мені подарували такий самий приз, як і за перше місце – запис пісні у студії. Студія виявилася дуже простою, якість запису бажала кращого. Та я записала свою першу україномовну пісню. До цього писала і російською, поки не зрозуміла, що щось тут не те.

Коли зустріла Влада, то показала йому пісню "Хованки", яку ми згодом першою спільно випустили. У Влада було обладнання, щоб записувати твори. Але він не міг наважитися реалізувати щось власне. А в мене було бажання, та не було техніки. Це нас об’єднало. У процесі запису зрозуміли, що зусиль вкладено 50 на 50. Так ми зробили дует, і так виник Tember Blanche.

Влад: Коли ми познайомилися, рік разом грали кавери на вулиці, записували спільні відео. Наш музичний проєкт був у розмовах, але ми не спішили починати. Потім, коли вуличних музикантів ставало все більше, а через пандемію і кризу в людей було все менше грошей, то вулиця почала приносити менше заробітку. Ми захотіли знайти свій новий шлях, тому запустили Tember Blanche.

"Ми не женемося за якоюсь оригінальністю. Ми музиканти самоучки. Робимо все за відчуттями"

Яка ваша музика, чи є вона оригінальною для нашого слухача? Як гадаєте, в чому секрет популярності ваших пісень?

Саша: Ми – інді-поп-фольк дует. Багато наших пісень можна віднести до поп-музики. Але є пісні з етно мотивами, які близькі до інді-фольку. Одна з причин, чому наша музика відгукнулася людям,  думаю, - це щирість. Особливо, якщо говорити про нашу першу пісню. У мене був не дуже приємний досвід, пов’язаний з анорексією. Після цього, щоб якось зрозуміти свої думки, відслідковувати цей процес, почала писати тексти: і прозу, і вірші, але вірші мене завжди більше приваблювали. Люблю бавитися з римами, шукати якісь цікаві ходи. Ця пісня була дуже відверта, бо вона, по-суті, про мене. Люди це відчули, багато кому вона відгукнулася.

Музика має бути різна. Кожному подобається щось своє. У нас своя аудиторія. Наскільки це оригінальна музика, не знаю, бо у світі все повторюється. Але в нашій творчості, мабуть, щирість та особиста історія на першому місці.

Влад: Ми не женемося за якоюсь оригінальністю. Ми музиканти самоучки. Робимо все за відчуттями. Можливо, через це ми не користуємося якимись шаблонними речами, і навіть у вокалі Саші не чути типової випускниці музичної школи. Я стикався з багатьма різними вокалістами та вокалістками. Більшість із них звучать однаково, шаблонно. Стосовно текстів і тем, як Саша сказала, вони про щирість. А стосовно аранжування і звучання, то ми не вибираємо один жанр. Робимо від пісні до пісні те, що нам подобається.

Ми слухаємо музику альтернативних жанрів. Інді, інді-рок, якийсь психоделічний рок 1960-1970-х років чи фанкові речі. Воно все відображається в нашій музиці. Через те, що надихаємося іншими творами, не можу сказати, що ми якісь музичні новатори і сильно відрізняємося від когось. Але на українському ринку такої музики мало. Спочатку нам не вдавалося відкараскатися від порівняння з "Один в каное". Тому що акустична гітара та жіночий вокал в українського слухача в першу чергу асоціюється з цим гуртом. Є такий вайб, поєднання західної британської фолковї музики, гітари, вокалу і якогось сторітелінгу. У нас в Україні серед популярних виконавців це робили лише "Один в каное".

"Нова генерація української музики – це мультизадачні музиканти, які прийшли на ринок не завдяки грошам"

Що потрібно мати сучасними молодими виконавцям, щоб здобути свою частку популярності? Гроші, талант чи просто удачу?

Саша: Точно можу сказати, що гроші не стоять на першому місці. Не обов'язково мати суперкласне обладнання, не обов'язково мати багато грошей на просування. Треба розвиватися, викладати свої пісні, але не обов’язково вкладати гроші. Безумовно, що частка везіння тут є. Не важливо, скільки людей тебе слухає, але якщо серед них є одна людина, яка відчує цю музику найбільше і захоче тобі допомогти, то в тебе все може скластися.

Вважаю, що нова генерація української музики – це люди, які можуть не тільки співати, але можуть написати свою пісню, можуть зробити аранжування (не обов’язково зводити, це можна віддати професіоналам). Окрім цього, ти маєш вміти себе і в соцмережах просувати, і створювати особистий бренд. Тому нові музиканти є мультизадачними. Це обов’язково, якщо ви зараз бажає почати свою кар’єру. Вже не працює ця історія, що я вмію тільки співати, а дядько продюсер мені все зробить. У шоу-бізнесі, може, й "вистрелить", але я говорю не про шоу-бізнес. У нас своя дорога.

Влад: Мені здається, що мастодонтів українського шоу-бізнесу трішки дратує поява цієї нової генерації артистів, які без капіталовкладень роблять музику, яка заходить великому колу слухачів, роблять музику, яка починає приносити гроші. Тому що такі проєкти, як Tember Blanche та низка інших, отримали частину слави і визнання без великих капіталовкладень. Так, безумовно, треба вкладати гроші й час в апаратуру та навчання. Щоб записати свої пісні і випустити на стрімінгах – це приблизно 500 доларів, які треба вкласти в апаратуру, не включаючи ноутбук. А якщо говоримо про запис на професійній студії, то 500 доларів коштуватиме запис лише однієї пісні. Ми з апаратурою на 500 доларів записали цілий альбом, який повернув нам у декілька разів більше коштів. Коли хочете робити музику, але у вас немає грошей, я думаю, що 500 доларів можна заробити й розпочати свій музичний шлях.

Також у цій справі дуже важлива постійність. У нас вийшло "вистрілити" з 5-ї пісні. А в когось це може бути 25-та пісня, в когось і перша. Фактор везіння є, але що більше ти це робиш, то вищий шанс, що це спрацює.

Через війну у 3-4 рази піднялися показники українських виконавців на стрімінгових платформах

Не можу оминути тему війни рашистів проти України. Де вас застало повномасштабне вторгнення Росії? Як війна змінила ваше життя, творчість? Знаю, що ви записала декілька пісень на патріотичну тематику.

Саша: 22 лютого ми думали: буде в нас музичний тур Україною чи не буде? Ми розуміли, що, найімовірніше, війна таки розпочнеться. Через ковід, через загрозу війни квитки купували так собі. А 24 лютого перестали про все це думати. Наступного дня поїхали в рідне місто Влада, у Миронівку. Там просиділи майже два місяці. Час від часу їздили в Черкаси до батьків Влада. Якщо говорити про пісню "Ти живий", то її Влад написав ще 2016 року, в оригіналі вона звучала, як "Я живий". Ми зрозуміли, що фраза "я живий", фраза "ти живий" ще ніколи не звучала так влучно, як зараз. Дуже вдячні захисникам України, що ми живі. Ми переписали текст цієї пісні, коли були в Миронівці. Усі пісні записуємо вдома, бо студія у нас переносна, з собою. 

Влад: Є відома фраза, яку приписують Вінстону Черчиллю, - "Якщо ми відмовляємося від культури під час війни, тоді заради чого воюємо?" Ми керуємося такими ж сенсами. Так, люди гинуть, відважні хлопці та дівчата стоять на захисті нашого суверенітету і наших життів, але я думаю, що вони не хотіли й не хочуть, щоб ми перестали жити відносно нормально, щоб ми перестали творити щось нове. Тому не обов’язково писати всі пісні лише про війну. Ми випустили "Ти живий", "Ненародженим", але більшість пісень на ринку, які виходять зараз про війну – це якась Україна-калина, байрактар, джавелін, тобто чисто така кон’юнктура, пісні-меми. Є твори, які справді піднімають дух, і хлопці в окопах теж їх слухають, роблять у TikTok під ці твори нарізки, де вони нищать русню. Це є, але якщо говорити суто про нашу творчість, то війна додала соціальних тем. Якщо раніше наші пісні були про особисті переживання, приватні взаємини між людьми, то зараз з’явилися більш глобальні теми, які сьогодні резонують.

Саша: Пісні на воєнну тематику – це не лише спосіб підняти бойовий дух, це також спосіб донести меседж західному світу. Спільна робота з Kalush допомогла нам у тому плані, що нас зі всього світу більше людей почали слухати. Загалом після 24 лютого наші показники на YouTube Music на інших музичних стрімінгах різко зросли. Помітно, що зріс інтерес до української музики, але шкода, що такою ціною. Були коментарі від іноземців до пісні "Ненародженим", що вони абсолютно не розуміють текст, але повністю відчули, що ця пісня про війну, що це боляче. Іноземці це відчувають, і це спосіб достукатися до них.

Влад: Інтерес зріс, на жаль, такою ціною. Показники піднялися не тільки в нас, а виросли у 3-4 рази майже у всіх українських артистів, які орієнтуються на українського слухача і роблять музику українською. Бо є артисти, які робили музику російською, у них, навпаки, все дуже впало. Війна дозволила нам жити з музики. Ми зараз із Сашою можемо жити суто на ті гроші, які приносить роялті за прослуховування, але знову-таки, шкода, що такою ціною.

"Війна вже змінила український шоу-бізнес, більше людей розуміє, чому не варто споживати російський продукт"

На вашу думку, як зміниться український музичний ринок після нашої перемоги у війні?

Саша: По-перше, ринок уже змінився. Нещодавно вийшов закон про заборону російської музики, але поки що зі списком "хороших русскіх". Сподіваюся, що наші люди, і ми в тому числі, зробимо все, щоб такого списку не було. Існує інша проблема. Зник російськомовний продукт, але з’явилося багато україномовного абсолютно "прохідного" матеріалу. Дуже хочеться брати не лише кількістю, а й якістю. Ось радіо "Промінь" шукає саме інді-музикантів і беруть ту музику, яка їм подобається. А коли включити популярні українські радіостанції, то там часто крутять  твори артистів, які просто мають гроші, щоб за це заплатити.

Влад: Думаю, люди повністю не відмовляться від російської музики. Бо у чартах Apple Music, Spotify, у топах YouTub є виконавці, які орієнтуються на російських ринок і не можуть визначитися зі своєю позицією. На жаль, наші люди таке толерують і слухають. Після 2014 року була нова хвиля української музики і спад інтересу до російського. Зараз відбулося те саме, але в набагато більших масштабах. Та вже можна констатувати, що російська музика нікуди не дінеться з нашого ринку. З цим треба буде боротися, хоч її й буде менше. Багато людей усвідомили, чому її не потрібно слухати. Але все ж вона ще з нами.

Стосовно змін у шоу-бізнесі. Вже немає концертів, немає корпорантів, зараз час музикантів, яким для створення пісні не треба витрачати 500 доларів за запис, які не хвилюються, що треба зняти крутий кліп. Майже всі пісні, які тепер "вірусяться" і є популярні в мережах – це пісні, які самостійно випущені різними інді-музикантами.

Після перемоги обов’язково буде музичний тур Tember Blanche, який мав бути до війни

Чи ви берете участь у благодійних концертах? Чим займаєтеся у вільний час?

Саша: Наш перший благодійний концерт після 24 лютого був у Черкасах. Приїхали до батьків Влада. Його знайома вирішила організувати благодійний квартирник. Збирали гроші для ЗСУ, покликав нас. Усе було під землею. Знайшли локацію в ТЦ, де це можна зробити. Не пам’ятаю, чи бачила багато анонсів подібних заходів, але в Черкасах точно таких стало більше після цього. Люди зрозуміли, що так можна реально зібрати гроші на те, що необхідно. Люди не просто переказали кошти, а й отримали емоції і тому готові були дати більше. Крім цього квартирника, виступали ще двічі на благодійному фестивалі "Файне місто" (один раз у Тернополі, інший – у Львові). Вони збирають гроші для полку "Азов".

Усі концерти, які зараз є, – лише з благодійною метою, тим паче, що ми все одно зобов’язані зіграти концерти для людей, які купували квитки до повномасштабного вторгнення. Надіємося, що коли ракети перестануть падати з неба, ми обов’язково поїдемо в тур Україною, який зараз у режимі очікування з відкритим датами.

Влад: Ми пишемо зараз другий альбом. Як Tember Blanche виступали мало. Коли у нас з’явилося якесь визнання серед людей, сталося вторгнення росіян. Ми не встигли відіграти багато як гурт Tember Blanche. Зараз продовжуємо робити те саме, що робили до цього. В нас ще є певні види роботи, крім музики. Десь до квітня ми не могли себе повністю забезпечувати музикою. Саша працювала копірайтеркою, а я займався відеопродакшином, робив анімацію. Тепер роботи стало менше, але все одно вона є. Тому у вільний час пишемо ще один альбом, займаємося іншими справами. І дуже сильно віримо в ЗСУ, навіть почали робити ремонт у помешканні.

"Музика – це наша терапія та самовираження"

На завершення, що для вас музика? Яка ваша філософія та ставлення до справи, яка найбільше подобається у житті?

Саша: Для мене музика – це терапія. А в теперішній час тим більше. Музикою можна лікувати власні травми й долати своїх внутрішніх демонів. А також допомагати людям боротися з їхніми внутрішніми демонами. Стосовно пісень на воєнну тематику – це не лише спосіб підняти бойовий дух. Ти ділишся своїми переживанням, намагаєшся достукатися до людей, які досі не усвідомили, що все російське – погане, що пора не слухати російське, пора забувати російську культуру і творити свою на повну. Тож музика – це терапія у всіх сенсах цього слова. Нам найважливіше, коли люди підходять і кажуть, що наша музика допомогла побороти якісь важкі моменти життя. Що вона була з ними і тоді, коли їм було важко, і коли їм було добре. Я радію, коли музика лікує мене та інших людей.

Влад: Музика – це також самовираження: і коли ми її робимо, і коли ми її слухаємо. Я можу дуже багато сказати про людину, знаючи, що в неї у плейлисті, і ще ніколи не помилявся у своїх висновках. Те, що слухаєш, дуже багато говорить про тебе, про твій внутрішній світ. Зараз здебільшого "споживаємо" музику в навушниках, а коли ми в навушниках, то фактично наодинці з собою, з власним внутрішнім світом. Тому музика – це особливий спосіб самовираження.

• Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал