Те, як українці можуть воювати за свою свободу, викликає в чехів шок і велику повагу, – чеська бізнесменка 

Починала роботу в Чехії з малого – прибирала приміщення супермаркетів. Тої не надто престижної роботи аніскільки не соромиться.

У перші дні війни мені подзвонили всі чехи знайомі і незнайомі зі словами "Ми тримаємо за вас свої серця"

"Коли я вже тут досягла успіху у сфері бізнесу, з гордістю говорила, що я з України. З часом чехи зрозуміли, хто такі українці. Сюди приїжджали і надавали високоякісні послуги лікарі (стоматологи, невропатологи) чи люди інших професій. Тут знають, що українці – розумні, інтелігентні й ерудовані люди. 

Війна стала ще одним переломним моментом. Нас почали поважати за те, що ми такі незламні. У чехів те, як українці можуть воювати за свою свободу, викликає шок і велику повагу – для них це подвиг.  У перші дні війни мені подзвонили всі чехи, знайомі і незнайомі, зі словами: "Ми тримаємо за вас свої серця", – розповідає Олександра Крабцова

Як українців приймають у Чехії

За ті перші кілька днів після повномасштабного вторгнення Росії в Україну з керівниці фірми нерухомості жінка перетворилася на волонтерку. Зізнається, що в новому амплуа було доволі незвично – як в емоційному плані, так і фізично. Особливо було важко в перші дні війни.

"Найважчими були перші три тижні. Нам доводилось працювати по 24 години на добу. Але ні про втому, ні про емоції "на робочому місці" ми й думати не могли, бо розуміли, що потрібні тут і зараз для опіки над нашими співвітчизниками. 

Приїждали дуже різні люди, одразу багато й великими автобусами. Були лежачі люди, для яких треба було швидко знайти інвалідні візки, мами з дітьми (яким також потрібні були візки). Всі вони були виснажені втомлені психологічно і фізично, бо їхали по 5 діб. Це було неймовірно.

Коли працювала у волонтерському центрі, то не давала собі волі плакати, а вже як поверталася додому – не могла стримати сліз. Бо люди приїжджали з великою трагедією в очах. Дивитись на наших красивих, розумних жінок і дітей, але таких знедолених і нещасних через цю війну, було просто неможливо", – ділиться спогадами Олександра Крабцова.

Жінка каже, що впевнена – ніколи не забуде перший день великої війни. 

"Я мала їхати до стоматолога. І якось так дивно вийшло, що випадково прокинулась в 5 годині ранку. Відкрила телефон – одразу отримала шок. Почала обдзвонювати всю родину в Україні, бо подумала, що не так щось зрозуміла. На той момент для мене найважчим було оте відчуття, коли ти не розумієш, що робиться. Звісно, в нас не був такого типу шок, як пережили українці під бомбами, але ми тут не менше переживаємо і вболіваємо за нашу країну".

Пані Олександра розповідає, що активно до допомоги і організації побуту українців у Чехії долучається місцева влада. У перші тижні Міністерства внутрішніх і закордонних справ зробили анкети, які заповнювали всі, хто зголосився волонтерити. Вона з чоловіком також там записалась.

"Особисто наша сім'я розселила 250 сімей. Тут не рахують окремо осіб, а власне сім'ями. Загалом весь карловарський край прийняв 10 тисяч сімей, принаймні така інформація була озвучена від нашого губернатора. 

Одну сім'ю, якій не вистачало місця, щоб поселитися, ми з чоловіком забрали до свого будинку. Там було п'ятеро діток, чоловік і дружина. Одна дівчинка з синдромом Дауна, хлопчик – після операції на серце. Як вони з Харкова добирались, один Бог знає. Попросила їх, щоб вони мали банківську картку, на яку можна кошти особисто їм перераховувати – то наші друзі й знайомі їм матеріально допомагали. А таких випадків було безліч…

Я не зрозуміла, що відбувається – діти почали втікати. А вони втікали, бо думали, що падатимуть бомби

З Ірпеня люди виїжджали по кілька днів під бомбами. Якась жінка розповідала, що під час бомбардування вискочила з хати просто в хатніх штанах, не маючи під ними навіть білизни. Тобто банально доводилося давати їм навіть такі речі.

А ще був випадок, який вразив мене до мурашок по шкірі. Коли влаштовували дітей в школу, то возила своїм авто. Ми приїхали і коли виходили з машини, то над нами пролетів літак. Я не зрозуміла, що відбувається – діти почали втікати. А вони втікали, бо думали, що падатимуть бомби", – розповідає волонтерка.

Для висококваліфікованих працівників-українців є вакансії

Українцям у Чехії допомагають також з роботою. Відколи почалась повномасштабна війна, на роботу працевлаштовують за спрощеною процедурою. В один день українець просто приходить з закордонним паспортом і влаштовується – так само, як чех. Пише заяву, є вакансія і його приймають, у тому числі на роботу лікарів, учителів, медсестер, інженерів, – розповідає Олександра Крабцова.

"Мала розмову з директоркою Центру зайнятості Карловарского краю, яка розповіла, що є робочі місця для українців. От, для прикладу, приїхали двоє жінок з Харкова, одна лікарка, а інша – медсестра. Влаштувались у лікарню працювати. Їх взяли на посаду помічника лікаря, аби спершу поряд з лікарем вивчити мову і набиратись досвіду".

Чого зараз не вистачає в Чехії – то це чоловічих робочих рук. Про це, зокрема, кажуть і чеські підприємці. 

"Біля нас недалеко є завод, його власник – наш сусід і знайомий. Він казав, що частина його працівників поїхали захищати Україну, і жалівся на брак робочої сили".

Окрім того, що Олександра Кравцова займалась волотеркою, має намір допомогти українському бізнесу. Вона готова надати частину своєї приватної землі для підтримки наших бізнесменів на безкоштовній основі.

Йдеться про 5 гектарів комерційної землі на кордоні з Баварією.

"Знаю, що багато підприємств постраждали через російське вторгнення в Україну, багато потужностей залишились на окупованій території. Тому чула про такі ідеї перенесення бізнесу. Українські бізнесмени почали нам телефонувати і просити допомогу. Один чоловік, який виїхав з сімома дітьми, в Україні мав фабрику з виробництва пінопласту для утеплення будинків. Інший мав чотирьох дітей і працював у будівельній компанії в Ірпені, будував багатоквартирні будинки. Ще один мав оліярню і теж хотів би свій завод перевезти до нас. Усіх зараз консультуємо, надаємо допомогу. 

Відколи почали надходити такі запити, задумалась над тим, що можемо їм надати комерційну нерухомість безкоштовно, або ж в оренду. Земля відповідає усім вимогам і там можна побудувати будь-який завод. 

Готова співпрацювати і стосовно інших ідей, а також консультувати і допомагати в роботі з документами українським бізнесменам. 

Є ще й інша ідея – днями мала зустріч з губернатором Карлововарського краю і ми торкнулись теми браку житла для біженців. Він сказав, що обговорювали це питання, але зводити будинки для тимчасового проживання – це зайва трата грошей. Слугуватиме воно лише тимчасово і глобально ситуацію не врятує. Вирішили, якщо будувати житло для українських біженців, то треба споруджувати повноцінні житлові комплекси з інфраструктурою. Я йому запропонувала надати свою землю для українських бізнесменів, аби вони будували такі житлові комплекси. Готова віддати землю безкоштовно. Девелопер будував би ці будинки, але я на цій землі залишилася б як управляюча комплексом", – пояснює Крабцова. 

Жінка розповідає, що готова співпрацювати і стосовно інших ідей, а також консультувати і допомагати в роботі з документами українським бізнесменам. 

"Якби хтось хотів на цій території зробити виробництво – чи оліярню, чи будівельні матеріали, чи будь-що інше – ми готові віддати нашу землю в оренду. З цією ініціативою я навіть зверталися до Мінекономіки України, але вказаний номер телефону не відповідає. Хотіла зареєструватись у програмі, де підприємці готові допомагати один одному – з території Чеської республіки зробити цього не можу. Словом, я звертаюсь до українського бізнесу, що відкрита для діалогу і допомоги. В нас є приміщення,  яке підходить для заводів, складів і підприємницької діяльності, з відповідною інфраструктурою і комунікаціями".

Вороги атакують і в Чехії

У Чехії є рух, де їм платять гроші, щоби говорили і розганяли в соцмережах такі дурниці

Попри те, що чехи настільки приязно ставляться до українців і з розумінням чужої біди, пані Олександра розповідає, що нікуди не зникли з Чехії і росіяни. Деякі з них відверто показали свої істинні обличчя. Утім, як вважає жінка, ті хто переїхав до Європи і вже тривалий час тут живе, виглядають безглуздо, озвучуючи пропагандистські тези. 

"Вони кажуть "давно нада била Украіну унічтожить". Мені видається, що тут у Чехії є рух, де їм платять гроші, щоб говорили і розганяли в соцмережах такі дурниці. Вони хіба не бачать, як живе Європа, що несуть таку маячню? Інакше як за гроші розумна людина цього робити не буде".

Як пояснює пані Олександра – в Чехії ухвалили закон, який забороняє принижувати іншу націю чи розпалювати міжнаціональну ворожнечу. Але до його ухвалення росіяни на адресу України вилили купу бруду.

"Як на мене (але це виключно моя думка), Україна мусить зробити так, аби в Росії теж відчули, що таке війна. Коли ці люди на власній шкірі не відчують, що таке  Буча і що таке Маріуполь, то до них тієї інформації не донесеш".