Як в Україні святкують Маланку: звичаї і традиції 

Хоч як радянська влада не намагалась заборонити вертепи, коляду, святкування Маланки, у деяких регіонах України традиції зуміли зберегти й відродити, а 26 грудня торік, Міністерство культури та стратегічних комунікацій України схвалило рішення про включення "Традиції Щедрого вечора в Україні" до національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України з подальшою метою для включення елементу до світового списку ЮНЕСКО.

Що таке Маланка

Маланка, або Щедрий вечір – українське народне і церковне свято. 

А, власне, Маланка – це фольклорний образ та свято, традиції якого можуть відрізнятися залежно не лише від регіону, але й від "кута" села. Під час святкування люди сповіщають про прихід нового року та бажаючи господарям усіляких гараздів. 

Цього року вже вдруге за багато років Маланку святкуватимуть 31 грудня. Деякі села в Україні й до переходу на новий церковний календар притримувалися саме цієї дати.

У 21 сторіччі святкування Маланки в автентичному вигляді збереглося в селах Галичини, Буковини та Поділля.

Святкування Маланки походить від стародавнього, ймовірно, дохристиянського звичаю. Маланка-Вода приходить на щедрий вечір разом із Василем-Місяцем сповістити господарів про подальші урочистості та справити гостини, які в народі так і називають – гостини Маланки.  

Серед персонажів карнавалу трапляються Дід і Баба, Циганка і Циган, Ведмідь та Смерть. Але залежно від регіону склад змінюється. Іноді зустрічаються лікар, вершники та чорти, яких церква у Красноїльську заборонила. 

Відомий український письменник XIX ст. Юрій Федькович описував святкування Маланки на Буковинській Гуцульщині:

"Котра найкраща й найчесніща дівчина перебирала ся за Маланку. Один парубок за Василя (Чильчика), другий за короля (Місяця), а третій за Діда-Змия з білов та довгов бородов. Маланка мала зірку (звізду) на чолі, була прибрана у самі цвіти і мала з собов три подружечки з рожевими деревцями, котрі подібно, як она сама, були прибрані. Так ходила Маланка хата від хати. Дружина співала за музиков маланочної коляди, а сама Маланка походжала по хаті та поралась яко домаха. Але не вело се ся так, як тепер ведет ся, що приберут якого небуть свистуна-збиточника на маланку і водят ся з нев п'яні хата від хата, аби господареви збитки зробити…"

Ким була свята Меланія

31 грудня церква відзначає пам'ять Преподобної Меланії, що жила в 4-5 ст.. Меланія – внучка міського префекта Риму, походила зі знатного роду,  народилася в християнській родині. Батьки проти волі Меланії видали її заміж за знатного юнака Пініана. Сім'я дала обітницю жити в непорочності і покинула Рим.

Пініан і Меланія почали відвідувати хворих, приймати подорожніх, щедро допомагати бідним, старцям і монастирям, купуючи для них землі в Месопотамії, Сирії, Єгипті, Палестині. На їх кошти було збудовано багато храмів і лікарень. Свята переписувала священні книги і роздавала їх бідним. 

Також свята Меланія сама зшила власяницю і носила її, не знімаючи. Після подорожі в Єрусалим та Єгипет, де свята відвідала багатьох отців-пустельників, свята Меланія поселилась на горі Єлеонській у самотній келії. Помалу біля келії виник монастир, де зібралось близько 90 дівиць.

Меланія приймала усіх, хто звертався до неї. За молитвами блаженної сталось багато чудес. Почувши наближення смерті, свята оголосила про це сестрам, причастилась і 31 грудня 439 року спокійно віддала свою душу Господу.

Читайте також: Ярина Коваль. Буковина – не Бразилія. Але й Бразилія – не Буковина

Обряди та прикмети

Наші предки вірили, що цього дня потрібно попросити вибачення один в одного й у сусідів, щоб провести весь рік у злагоді. За народними повір'ями, ворожіння у ніч із 31 грудня на 1 січня вважається найдостовірнішим. 

Наприклад, у цю ніч незаміжні дівчата кладуть під подушку чотирьох королів з колоди карт, щоб побачити уві сні майбутнього нареченого.

Однак вважається, що не варто в ці дні давати або брати що-небудь у борг, адже "цілий рік може пройти в боргах". Також не заведено виносити сміття, бо "так можна винести все щастя з дому".

Уже на світанку 1 січня, на свято Василя, в Україні починають посівати зерном. В народі вважалося, що посівання приносять добробут, щастя та великий урожай на весь рік. За народним віруванням, посівати можуть лише хлопці, оскільки вважалося, що дівчата щастя не приносять.