Тепер це медичний і логістичний центр для всієї країни: як змінилася Львівщина за три роки великої війни

У третю річницю повномасштабного вторгнення у Львові, як і по всій країні, лунала повітряна тривога. Почувши сирени, більшість із нас тепер беруть телефон, аби перевірити, "що злетіло"  і чи були пуски. Це не до порівняння з тим шоком, який викликав перший сигнал повітряної тривоги 24 лютого 2022 році. Ми звикли до сирен, комендантської години, навчилися користуватись генераторами. Про те, наскільки за три роки великої війни змінилася Львівщина, в матеріалі "Еспресо.Захід".  

Львівщина стала логістичним центром України

"2022 рік був роком стресу, в тому числі для нашої економіки, – розповідає перший заступник голови Львівської обласної військової адміністрації Андрій Годик. – Були проблеми з постачанням сировини, яке було пов’язане з прифронтовими областями, з логістикою в частині постачання готової продукції чи пошуку нових ринків збуту. Але у 2023-2024 роках ми побачили вже планомірне відновлення, хоча за окремими галузями ми все одно за підсумками 2024 року не вийшли на показники 2021-го".  

Львівщина – туристичний регіон, де небагато великих промислових підприємств. І те, що вважали недоліком, з початком війни стало перевагою. 

"Велика перевага Львівської області в тому, що в нас і до початку повномасштабної війни, і  тепер –  диверсифікована економіка. Ми не залежні від одного сектору економіки, який мав би вирішальний вплив, – каже Андрій Годик. – З іншого боку, зручне розташування нашої області дозволило використовувати її як логістичний хаб. Особливо, враховуючи практично відсутність морського сполучення та відсутність залізничного сполучення на півночі через Білорусь. Тому якщо у 2021 році всі пишалися Львовом саме як культурною столицею, то нині ми є логістичним і медичним хабом. Ми повинні, незважаючи ні на що,  забезпечувати логістику, як елемент економічного життя нашої країни, так і логістику для потреб фронту – це одне з наших основних завдань".

На Львівщині є 7 автомобільних пунктів пропуску на кордоні з Польщею: "Нижанковичі – Мальховичі" (відкрили у 2024 році, "Смільниця – Кросценко", "Шегині – Медика", "Краківець – Корчова", "Грушів – Будомєж", "Угринів – Долгобичув", "Рава-Руська – Гребенне".

Релоковані підприємства "підтягнули" промисловість Львівщини  

Львівська область – одна з тих, куди найчастіше релокувався бізнес з окупованих і прифронтових територій у 2022 році.

"У 2024 році запитів на релокацію фактично не було. Основні підприємства релокували у  Львівську область 2022-го. Тоді до нас переїхали 242 підприємства, нині залишилися 165 підприємств і надалі здійснюють свою роботу, – каже Андрій Годик. – Релокація додатково підсилила економічний потенціал області. Завдяки їй у нас підтягнулася переробна, харчова і машинобудівна галузі".

Одне з найбільших підприємств, яке релокувало на Львівщину у 2022 році, – Пожмашина, яке виробляє пожежну та сільгосптехніку. До повномасштабного вторгнення завод був розташований у селищі Ладан Прилуцького району Чернігівської області, але з наближенням ворога частину обладнання перевезли на Львівщину й запустили виробництво тут. У на початку 2025-го Пожмашина анонсувала будівництво нового заводу на території індустріального парку "Формація.Львів", в яке інвестують $15 млн.     

Майбутній завод "Пожмашина" у Львові, візуалізація, Фото: "Пожмашина"

"Релоковані підприємства створили на Львівщині понад 5 000 нових робочих місць. І тут є не лише економічний аспект. Бачимо тенденцію, що від 30% до 50% релокованого бізнесу намагається працевлаштовувати працівників саме з тих регіонів, з яких релокували підприємство, або ж приїжджали з працівниками. Це сприяє соціалізації внутрішньо переміщених людей. Тому релокація однозначно зіграла на користь економіки Львівщини й загалом для підтримання економічного потенціалу України", – каже Андрій Годик. 

При цьому кількість юридичних осіб (це і підприємства, і організації та установи) згідно з даними  за три роки зросла на 8,1 тисячі й на 1 січня 2025 року становила 85,5 тисячі.

На одну людину, яка шукає роботу, – три вакансії 

За ці три роки на Львівщині, які загалом в Україні рекордно знизився рівень безробіття. Основна причина – критичний брак робочих рук. За даними Львівського обласного центру зайнятості, станом 1 січня 2025 року в області було 11 289 вакансій, а шукали роботу 4411 людей, з яких статус безробітного мали 3302. У січні 2022 року в області було 6304 вакансії та 15 698 безробітних.

"Справді, зараз сильно змінився вектор на ринку праці.  Якщо у 2021 році працівник шукав роботодавця, то тепер зовсім інша ситуація: роботодавець шукає кваліфікованого працівника. У нас виходить на одну людину, яка шукає роботу, за даними центру зайнятості, є три вакансії, – каже Андрій Годик. –  Ситуація ускладнюється з кожним роком. Цьому є кілька причин: міграція за кордон, мобілізація тощо".

Ще одна специфіка ринку праці сьогодні – роботу шукають переважно жінки. На Львівщині й раніше кількість безробітних жінок трохи перевищувала кількість чоловіків, але не настільки критично. У січні 2022 року роботи потребували  9526 жінок і 6172 чоловіки. Натомість за січень цього року Львівський обласний центр зайнятості надавав послуги 6,9 тис. людей, з них 5 тисяч – жінки й лише 1,9 тис. – чоловіки.

"Найбільша проблема – з кваліфікованими кадрами, як високотехнологічними, так і робітничими професіями. Ще до повномасштабного вторгнення, у 2020 році, ми зробили акцент на професійно-технічну освіту.  Львівщина є дійсно лідером за кількістю  навчально-практичних центрів на базі ПТУ. В нас їх 54. Ми спільно з бізнесом пробуємо зробити ці умови навчання для учнів дійсно такими, щоб вони відповідали ринку і вони були конкурентними на ринку праці.

Тобто ми робимо ставку на молодь, яку хочемо якісно навчати в сучасних умовах і адаптовувати їх до тих вимог, які хоче ринок. Іншого варіанта в теперішніх умовах не бачимо", – каже Андрій Годик.

Населення області зменшилося навіть з урахуванням 200 тис. переселенців 

Чіткої демографічної інформації про те, як змінилася чисельність населення області, середній вік і співвідношення чоловіків та жінок – немає. Однак у ЛОВА кажуть, що населення поменшало навіть з урахуванням міграції на Львівщину.

"Згідно зі статисткою, на початок 2022 року на території Львівської області проживало 2 млн 478 тис. людей. Після початку повномасштабного вторгнення офіційних даних немає, оскільки їхня актуалізація не проводилася. Проте за тими оперативними даними, які ми збираємо на базі різних державних реєстрів, а також інформації територіальних громад, ми підрахували, що на Львівщині проживає близько 2 млн 467 тис. людей. Тобто незначне падіння чисельності є, навіть незважаючи на велику кількість зареєстрованих внутрішніх переселенців", – каже Андрій Годик. 

Загалом на Львівщині є орієнтовно 206 тисяч людей зі статусом ВПО. Однак реальна кількість переселенців, очевидно, вища, оскільки не всі люди, які переїжджають сюди, реєструються та отримують статус ВПО.  

"Насправді, це динамічний процес, оскільки є ВПО, які далі виїжджають за кордон, є люди, які повертаються в області, з яких вони приїхали. Водночас приїжджають нові люди з прифронтових територій".

Одним з пріоритетів стала медицина та реабілітація 

"Під час війни одним з пріоритетів Львівської області стало забезпечення належного медичного обслуговування населення, а також реабілітація наших військових. Дуже зросла кількість медичних послуг, які наші медзаклади надають жителям як нашої області, так і інших областей, – каже Андрій Годик. – Останні три роки ми активно вкладаємо кошти в обласні заклади. Це стосується госпіталю ветеранів у Винниках, онкоцентру, перинатальному центру. Наше завдання зараз – створити максимально якісні умови для населення".

Ще одне завдання Львівщини – відновлювати показники економіки.

"Економіка – це податки, а податки – це, відповідно, гроші, а гроші – це кров війни, як кажуть. Тож маємо забезпечувати розвиток економіки. І знову ж таки, на перше місце виходить логістика", – каже заступник голови ОВА.

При цьому, якщо говорити про кількість сплачених податків, то й у 2021 році, і на сьогодні найбільш вагомою галуззю Львівщини є торгівля. 

Щодо розвитку оборонної промисловості, то на Львівщині, за словами Андрія Годика, розвиваються приватні компанії, які роблять акцент на високотехнологічні речі, потрібні для фронту. 

Наскільки подорожчало життя на Львівщині за час повномасштабної війни

Люди, які переїжджають на Львівщину, відзначають, що вона стала одним з найдорожчих регіонів України. За цінами на житло Львів практично зрівнявся з Києвом і навіть у деяких випадках випереджає. За даними порталу ЛУН, середня вартість однокімнатної квартири у Львові на сьогодні на вторинному ринку $64 тис.  (у Києві 60 тис.), а оренда – 17 тис. грн за місяць. До війни однокімнатна на вторинному ринку коштувала приблизно $30 – 35 тис., а оренда 8 – 10 тис. грн.

Щодо цін на харчі, то вони також суттєво зросли. Скажімо, в січні 2022 року кілограм гречки коштував приблизно 45,66 грн. Після початку повномасштабного вторгнення ціни стрибнули до 90 – 100 грн, але потім поступово пішли на спад. У січні кілограм гречки коштував у середньому 34,33 грн, тобто навіть дешевше, ніж до початку вторгнення. Ціни на борошно зросли з 14,93 до 19,73 грн за кг, батон із 18,73 грн 27,65 грн, куряче філе – зі 125,99 грн до 174,74 грн.

Суттєво подорожчали молокопродукти. Літр молока, який у січні 2022 коштував 27,78 грн, тепер обійдеться в 45,25 грн, а пачка масла подорожчала з 50,8 грн до  97,97 грн. При цьому в пачці масла тепер зазвичай не 200 г, а 180 г.  

Рекордсменом із подорожчання є картопля, ціни на яку зросли з 7,69 грн до 26,75 грн, тобто втричі.

Водночас зарплати на Львівщині також зросли. За даними управління статистики у Львівській області, середня зарплата працівників на Львівщині у 2021 році становила 12 530 грн. Дані за 2024 рік наразі не опубліковані. Натомість за даними порталу з пошуку роботи Work.ua, на сьогодні середня зарплата, яку пропонують на Львівщині, – 25 тис. грн.