Святвечір, або Надвечір’я Різдва Христового: традиції та особливості цього дня для вірян

"Еспресо.Захід" розповість більше про традиції цього дня та його значення для вірян.

Надвечір'я Різдва Христового, або Святвечір – це завершальний день Різдвяного посту, відтак й страви на столі сьогодні мають бути пісними. За традицією готується 12 пісних страв на честь 12 учнів Христа. Вживати м’ясо й молочні продукти можна буде вже з початком Різдва – 25 грудня.

Попри те, що в різних регіонах України у звичаях святкування є певні відмінності, однак всюди існує обряд, пов’язаний з приготування куті. Це варена пшениця з медом і маком, яку зазвичай споживають першою. Пшениця, як зерно, щороку оживає, тому є символом вічності, мед – символ вічного щастя святих у Царстві Божому, мак – символ роду.

Крім куті, готували ще одинадцять пісних страв, серед яких борщ, риба, гриби, узвар тощо.

Особливості Надвечір’я Різдва

Щойно на небосхилі з'являється перша підвечірня зірка, вся родина сідає за святковий стіл. Першим, як годиться, займає місце господар, а за ним інші члени родини. Також за столом на Святвечір одне місце обов’язково залишається вільним для несподіваного гостя.

У Святвечір заведено поминати покійників. Вважалося, що саме в цей час усі близькі й далекі родичі мають прийти до оселі. Тому для них звільняли місця на лавах, ліжках чи стільчиках і клали ложки. А тоді усією родиною виголошували молитву.

Одним з головних атрибутів Святвечора є дідух – перший або останній необмолочений сніп пшениці. Саме слово "дідух" в перекладі зі старослов'янської означає дух роду. Наші предки вірили, що у Святвечір дідух набуває магічної сили. Навіть казали: "Дідух – до хати, біда – з хати".

Окрім дідуха, під скатертину чи на підлогу в хаті кидали сіно (солому). Це символ ясел, де народився Ісус. Розкладали в хаті й обереги. Часник – відганяв нечисту силу, зерно – на добрий урожай, гроші – для добробуту в оселі.

Після закінчення Святої вечері родина традиційно співає колядки та йде до храму.

Читайте також: Найочікуваніші свята 2025 року: церковний календар на грудень

Традиції на Святвечір

Загалом традиції святкування Надвечір’я Різдва більш-менш однакові по всій Україні, а відмінності можуть мати історичне походження або місцевий характер, зокрема пов'язаний з господарчими особливостями. Скажімо, навіть у сусідніх частинах Галичини є відмінності щодо страв на Святвечір або назв елементів святкового прикрашання дому. Наприклад, на Надсянні не готували пісний борщ, а рідку гарячу страву з капусти з грибами та кашею, а перев'язаний сніп з колосками називали "дідом", натомість витолочену солому без зерна називали "дідухом", тобто "дідом", що "спустив дух" (втратив зерно).

Єднає всі регіони України кутя, яка є обов'язковим атрибутом Святвечора. Але і її по-різному готували, враховуючи місцеві особливості щодо зерна чи інших її елементів.

Після вечері сім'я колядує, традиційно першою є коляда-гімн "Бог Предвічний". Колись, якщо були малі діти, то вони могли влаштовувати забави, а доросліші діти мали обов'язок відвідати з колядою і почастунками старших або бідніших родичів. Добрим знаком вважалося гостити на вечері подорожнього.

Кульмінацією вечора є святкові богослужіння. Перш за все це Царські часи. Вечірня, яка зазвичай слідує за Часами, починає безпосереднє святкування Різдва. Одразу після Вечірні починається Літургія св. Василія Великого. Основним різдвяним текстом на ній є святковий тропар: "Різдво Твоє, Христе Боже наш, засвітило світові світло розуміння. В ньому бо ті, що звіздам служили, від звізди навчилися поклонятися Тобі – Сонцю правди і пізнавати Тебе – Схід з висоти, Господи, слава Тобі!"

Нині, враховуючи воєнні умови й комендантську годину, вечірньо-нічні богослужіння у парафіях переносять на ранок 25 грудня або починаються 24 грудня дещо раніше.