Світязь, імовірно, досі в Танзанії: молоді лелеки можуть вештатись Африкою до 4 років

Про це "Еспресо.Захід" розповів орнітолог, професор кафедри зоології ЛНУ ім. Івана Франка Андрій Бокотей.

"Лелека Світязь так і не повернувся в Україну. Але ми припускаємо, що він живий. Зв’язок із ним перервався в Танзанії — це територія, де на багатьох ділянках немає мобільного покриття. Оскільки передавач не передає сигналу, найімовірніше, він просто вийшов із зони покриття", — каже Андрій Бокотей.

Востаннє сигнал з передавача, яким був помічений лелека, зафіксували 27 грудня в долині неподалік скелі-останця Насер на півночі Танзанії. До цього він мандрував територією Ефіопії та Кенії і перетинав екватор.

Місце, де обірвався зв'язок зі Світязем. Фото: ЗУОТ

"Ми не можемо сказати точно, чи він живий, але я консультувався з колегами, які давно займаються таким міченням. Вони кажуть, що в них лелеки з’являлися на зв’язку навіть через рік після зникнення", — додає орнітолог.

До слова, Світязь не вперше зникає з радарів. У вересні з ним обірвався зв’язок у долині Нілу на території Єгипту. Тоді вже думали, що птах загинув, але через два місяці сигнал із його передавача зафіксували в Судані — за 1500 км від попереднього місця перебування.

Молоді лелеки поводяться, як підлітки

Насправді те, що Світязь не повернувся додому, не є свідченням його загибелі.

"Виняткові випадки, коли молоді лелеки повертаються з батьками відразу після зими. Зазвичай вони вештаються десь в Африці, де є добра кормова база. Тобто знаходять місце, де є що їсти, де їм добре і затишно — і можуть там залишатися на тривалий час, іноді й до кількох років. Вони поводяться десь так, як підлітки. Часто повертаються додому лише на четвертому році життя, коли стають статево зрілими", — пояснює Андрій Бокотей.

За його словами, лелеки не бояться холодів, тому весняне похолодання, як маємо цього року, їм не шкодить. А мігрують вони до Африки лише тому, що взимку в нас їм нічого їсти.

Гине 90% молодих білих лелек

Торік в Україні помітили двох лелеченят зі Шацька за допомогою супутникових передавачів. Одного з них назвали Лукою, іншого — Світязем.

"Лука і Світязь — два птахи з Шацька, зі сусідніх гнізд. Між їхніми гніздами було буквально 50 метрів, але поводилися вони абсолютно по-різному, — каже Андрій Бокотей. — Лука дуже швидко почав міграцію, стрімко її здійснив. Долетів до Туреччини за досить короткий час. Лука вже був у Румунії, коли Світязь ще залишався в Шацьку".

Через те, що Світязь не поспішав відлітати, а потім летів невеликими відстанями, навіть затримався майже на 5 днів на Тернопільщині, його жартома називали "ледащом".

"Світязь обрав іншу стратегію, ніж Лука. Він довше відгодовувався, летів повільніше, меншими етапами. І, очевидно, це була правильна стратегія — завдяки цьому він зберіг більше сил і зміг добратися до Африки. Натомість Лука загинув на території Туреччини. Його передавач досі передає сигнали з одного місця, але ми не можемо його забрати", — додає орнітолог.

За словами Бокотея, сам факт, що Світязь зміг долетіти до Африки, — вже велике досягнення.

"Поляки торік позначили 30 лелек, і з них вижило зовсім небагато. Те, що Світязь — один із двох, хто долетів аж до Танзанії, — це дуже добрий результат. Бо, за статистикою, до 90% молодих білих лелек гине. У них дуже висока смертність", — каже він.

Цього року мітитимуть червонокнижних чорних лелек

Такі дослідження дають ученим багато цікавої інформації про поведінку та шляхи міграції птахів.

"Можна проаналізувати, через які території летить птах, чи оминає він населені пункти, де зупиняється надовго — отже, там зручні кормові ділянки. Якщо на одній території є багато сигналів з передавачів різних лелек, це означає, що та ділянка є надзвичайно важливою на їхньому шляху міграції. Тож є сенс взяти її під охорону, — пояснює Бокотей. — Цей проєкт дозволяє розробляти заходи для охорони цього виду, а також інших птахів, які мігрують разом із ними".

Цього року в Україні вперше планують оснастити передавачами чорних лелек.

"Ми підписали великий контракт на мічення чорних лелек. Цього року мали б позначити 15 птахів. Це буде надзвичайно цікаво, бо білих лелек досліджують давно — це поширений вид, а чорний занесений до Червоної книги. І такими великими кількостями їх ще ніхто не кільцював", — підсумовує Андрій Бокотей.

• У липні минулого року вперше в Україні відбулося мічення білих лелек супутниковими передавачами. Кільцювання пташенят відбулося у Шацьку, що на Волині.