Символ віри, якого не зламала радянська влада: 133 роки тому народився глава УГКЦ Йосиф Сліпий

"Еспресо.Захід" розповість про життя та діяльність предстоятеля Української греко-католицької церкви та кардинала католицької церкви патріарха Йосифа Сліпого. 

Чому називався Сліпий та як вирішив стати священником 

Справжнє ім'я при народженні Йосифа Сліпого – Йосиф Іванович Коберницький-Дичковський. Прізвище "Сліпий" Йосиф отримав не через фізичну сліпоту, а через родову традицію – це було частиною його прізвища. Адже повне прізвище батька майбутнього патріарха було Коберницький-Сліпий. За родинними переданнями, цей псевдонім походив від одного з предків, якого 1709 року московити осліпили за те, що він воював під Полтавою проти царя Петра І на боці гетьмана Івана Мазепи. Хоча цікаво, що згодом після всіх поневірянь у радянських таборах Йосип Сліпий дійсно мав проблеми із зором, що робило його ім'я дуже символічним.

Тож, він народився в селі Заздрість (нині Тернопільська область, а тоді – Австро-Угорська імперія) у родині побожних українських селян. Вже змалку хлопець проявляв глибокий інтерес до науки та релігії.

У 1901 році вступив до Тернопільської гімназії. Біографи кажуть, що в цей період Йосиф Сліпий визначився зі своєю майбутньою долею. Адже під час візитації Тернопільщини митрополит Андрей відвідав гімназію, де вперше побачив юного Сліпого в церковному хорі гімназії. Юнак запам'ятався йому високим зростом (під 2 метри), могутнім, красивим басом. Тоді митрополит взяв його під опіку. Тому нічого дивного, що той продовжив навчання у Львівській духовній семінарії. 

Він був висвячений на священника у 1917 році самим митрополитом Андреєм Шептицьким, і став одним із його найвідданіших учнів і послідовників. Йосиф Сліпий навчався в Інсбруку (Австрія), отримавши ступінь доктора богослов'я, а згодом повернувся до Львова, де став викладачем і ректором Львівської духовної академії, у 1929 – ректором новоствореної Львівської Богословської академії (яка дала початок теперішньому Українському католицькому університету).

Митрополит УГКЦ, ув’язнення та звільнене завдяки втручанню Кеннеді  

Після смерті Андрея Шептицького у 1944 році Йосиф Сліпий став главою Української греко-католицької церкви. Однак його правління розпочалося в умовах жорстоких переслідувань з боку радянської влади. У 1945 році його та багатьох інших отців заарештували і засудили до 8 років каторжних робіт за "антирадянську діяльність". Хоча насправді радянська влада намагалася знищити УГКЦ, насильно приєднавши її до Російської православної церкви, щоб ліквідувати будь-яку самостійність на території новоприєднаних українських земель. 

Йосиф Сліпий відкидав постійні радянські пропозиції переходу на православ'я, тому його засудження все зростало. Загалом він провів у радянських таборах та в'язницях 18 років, витримавши нестерпні умови, допити і примусову працю. Його неодноразово засуджували повторно, а повернутися до України він зміг лише після значного міжнародного тиску.

У 1963 році, завдяки втручанню Папи Івана XXIII та президента США Джона Кеннеді, Йосипа Сліпого звільнили і дозволили виїхати до Риму. Останні дослідження свідчать, що Сліпого звільнено не в ході Карибської кризи, коли дві наддержави були за крок від війни, а в ході її розв'язання для досягнення ядерної розрядки. Кеннеді потрібна була вагома гарантія намірів Хрущова дотримуватися слова в перемовинах про замирення, тому Папа Римський запропонував таку гарантію — звільнення ворога СРСР і, особистого ворога Хрущова –  Йосифа Сліпого.

Діяльність у вигнанні та спадщина

Опинившись у Ватикані, Йосиф Сліпий не припинив боротьбу за права УГКЦ та українців. Він організував Український католицький університет св. Климента у Римі, видавав богословські праці та підтримував українську громаду в діаспорі. 

У 1965 році отримав титул Верховного архієпископа, а також виступав за надання УГКЦ статусу патріархату. Як Верховному архієпископу йому належав титул "Блаженніший". З 1975 року Йосиф Сліпий користувався титулом патріарха, але офіційно Ватикан його так і не визнав. 

У 1960-х та 1970-х роках кардинал Сліпий відбув архієрейські подорожі країнами Європи, Америки, Азії, Австралії, щоб зміцнити зв'язки з вірними діаспори, пожвавити церковно-релігійне життя та репрезентувати Українську греко-католицьку церкву на чужині. 

У Римі за сприяння глави УГКЦ було побудовано греко-католицький Собор святої Софії (посвячений у 1969).

Йосиф Сліпий помер 7 вересня 1984 року у Римі. У 1992 році його останки були перепоховані у соборі Святого Юра у Львові.

Блаженніший став символом незламності духу, вірності Церкві та народу. Його життя є прикладом самопожертви та боротьби за віру, українську справу та незалежність.

Читайте також: "Великого бажайте!" 13 цитат до 130-річчя з дня народження Йосипа Сліпого