Річниця загибелі Романа Шухевича: міфи і факти про видатного командира УПА

А насправді метою усього життя було "Здобути Українську державу або загинути в боротьбі за неї". Це гасло ОУН стало для Романа Шухевича життєвим принципом

"Еспресо.Захід" розповість про головного командира УПА, який торував шлях до незалежності України, та розвінчає поширені міфи про його життя

Загальні відомості про Романа Шухевича

Роман Шухевич, псевдо "Тур", "Дзвін" чи "Тарас Чупринка", народився 30 червня 1907 року в родині інтелігентів. 

У роки навчання у гімназії та в політехніці Роман Шухевич був активним членом "Пласту" .

Після закінчення гімназії планував вступати до Львівської політехніки, однак, хоч і склав вступні іспити на "дуже добре", перший раз не був прийнятий до університету з політичних причин. Згодом таки навчався у Львівській політехніці, отримав диплом інженера. 

У 1929 році, відразу після створення ОУН, Шухевич вступив до організації. Був одним із керівників масових актів непокори проти антиукраїнської політики"тотальної пацифікації" від польського уряду. Був організатором кількох атентатів, у тому числі проти радянського консула у Львові і міністра внутрішніх справ Польщі Перацького. Через вбивство останнього у 1934-37 роках відбував ув'язнення.

Заснував рекламну агенцію ФАМА. Після розколу ОУН у 1940 році підтримав Степана Бандеру. Призначений військовим референтом. У 1941 році був командиром батальйону "Нахтігаль", восени 1941-го – на початку 1943 року перебував у Білорусі як командир охоронного батальйону. Того ж року, уникнувши арешту, повернувся в підпілля. 

У листопаді 1943 року Шухевич став головним командиром УПА. Упродовж 1943–1950 років очолював український визвольний рух проти СРСР. 5 березня 1950 року загинув у селі Білогорща під Львовом унаслідок військової операції чекістів. Посмертно відзначений званням Героя України, Золотим хрестом бойової заслуги 1-го класу та Золотим хрестом заслуги. Місце поховання невідоме.

Міф 1. Шухевич – посіпака нацистів

Жодного документального підтвердження того, що Шухевич був нацистським агентом, бійцем у складі СС та навіть був гауптштурмфюрером, насправді немає, йдеться у програмі "Історія без міфів".

Щоб заручитися підтримкою та втілити в життя ідею незалежної України, українські націоналісти дійсно якийсь час співпрацювали з німцями. Шухевич був командиром "Нахтігалю" – українського військового підрозділу у складі збройних сил Німеччини. Однак будь-які надії на співпрацю зруйнувалися після проголошення ОУНівцями Акта відновлення Української Держави в червні 1941 року. Суверенна Україна не входила в плани Німеччини.

Міф 2. Подарунок від фюрера

Вигадкою є те, начебто сам Гітлер вручив Роману Шухевичу два "Залізні хрести" – одну з найвищих нагород доби національно-визвольних змагань 1917-1921 рр. 

Про це на пленарному засіданні у 2007 році заявив головний комуніст однойменної партії Петро Симоненко, йшлось на Історичній правді.

Після того, як тодішній президент Віктор Ющенко підписав указ про відзначення 100-річного ювілею Романа Шухевича, Петро Симоненко заявив, що Україна "не повинна вшановувати пам'ять людини, яка одержала з рук Гітлера два залізні хрести".

Юрій Шухевич та його сестра Марія подали позов до суду. Історики з Національної Академії наук України підтвердили той факт, що жодних нагород від нацистів, і тим паче від Гітлера, Роман Шухевич не одержував.

Суд ухвалив: "визнати інформацію, поширену на пленарному засіданні Верховної Ради України Петром Симоненком про одержання Романом Шухевичем двох "залізних хрестів" із рук Гітлера такою, що є недостовірною, принижує честь і гідність дітей Романа Шухевича..."

Останній бій Романа Шухевича

З 1944 року НКГБ розгорнув широкомасштабний оперативний захід "Берлога", спрямований на пошук членів Проводу ОУН і особисто Шухевича, на якого з 31 жовтня 1945 р. завели справу "Вовк".

Відповідні завдання поклали на створене в січні 1947 р. управління 2-Н МГБ УРСР, 1-й відділ якого вів розшук лідерів українського підпілля. Загалом по Україні одночасно брали участь у пошуках командарма УПА не менш ніж 700-800 оперативних працівників. Характерно, що тричі надходила інформація про ліквідацію "Вовка", всі ці дані виявилися неточними, а тому пошуки тривали.

Вирішальну роль відіграв генерал-лейтенант міністерства державної безпеки Павло Судоплатов. У селі Білогорща, що біля Львова, Головний командир УПА вступив у бій та був убитий.

Під час штурму конспіративної квартири 5 березня 1950 року в результаті проведеної операції Роман Шухевич загинув. Емґебісти тісним кільцем оточили цей і декілька сусідніх будинків у Білогорщі. Операцію із захоплення головнокомандувача УПА очолював Судоплатов. До операції було залучено понад 700 бійців внутрішніх військ. Намагаючись прорватися з оточення, Шухевич вбив майора Ревенка, але сам був поранений. Щоб не здаватися живим до рук ворога, Шухевич пустив собі кулю в скроню. 

В офіційному звіті записали, що вбив командира один із сержантів, які оточили будинок. Йому виплатили премію 1000 радянських рублів.

Зв'язкова головнокомандувача Галина Дидик, яка була з ним, випила отруту, але вижила і їй все одно довелося пережити всі кола пекла в московській в’язниці. Протягом півторарічного слідства витримала 129 допитів, які нерідко тривали по 15-16 годин.

Рештки головнокомандувача УПА не знайдені

Тіло Шухевича тиждень перебувало у Львові, тривала процедура впізнання. Згодом тіло зникло. Найімовірніше, рештки головнокомандувача спалили (цю інформацію знаходимо в матеріалах оперативної справи "Бегемот") або закопали разом з іншими підпільниками (оперативна справа "Шакал").

Ліквідація тіла командира УПА стала наступним важливим таємним завданням для чекістів, – писав історик Володимир В'ятрович. 

"Це завдання вони виконали на відмінно – через шістдесят років після загибелі місце поховання Головного командира УПА Романа Шухевича залишається невідомим. А там, де відсутня точна інформація, завжди знайдеться місце і для домислів, інсинуацій та політичних маніпуляцій. Дискусії про те, де є могила Шухевича, почали вирувати відразу, щойно стало можливим говорити про невідомі сторінки нашої історії. При цьому з'являлися надзвичайно різні, часом цілком фантастичні версії". 

У ЗМІ з’явилася інформація про зізнання ветерана МГБ щодо захоронення тіла Шухевича на подвір’ї тюрми на Лонцького. Ходили чутки про таємне поховання головнокомандувача УПА на Янівському цвинтарі у Львові, а колишній співробітник МГБ Олександр Болдін розповів, що особисто спалював тіло Шухевича. 

Дивіться також: Фоторепортаж розбору завалів музею Шухевича у Львові і що вдалося віднайти. Фоторепортаж

Історик В'ятрович наводить такий факт: "Найважливішим джерелом до історії життя та діяльності Головного командира УПА була заведена на нього справа-формуляр у 13 томах. Проте 12 томів були знищені вже в незалежній Україні – у 1997 році! Ймовірно, саме серед них і мав бути документ, який міг розставити всі крапки над "і" у справі місця поховання".

Попри всі здогадки та сенсації, дослідники впевнені в тому, що рештки Романа Шухевича досі не знайдені.

Фото: Андріана Стахів

• У ніч на 1 січня 2024 року в музей Шухевича, який розташований у Білогорщі, влучила російська ракета. Через загоряння будівля повністю зруйнована. Найбільш цінні експонати музею Шухевича у Львові, а це близько 600 одиниць, ще на початку повномасштабного вторгнення РФ перенесли в безпечне місце. Після пожежі з-під завалів врятували бронзове погруддя командира УПА Для відновлення музею Шухевича у Львові відкрили рахунок для благодійної допомоги.