Поет кольору та Сонця: 84 роки тому не стало видатного художника Івана Труша

"Еспресо.Захід" розповість про біографію, унікальний художній стиль, досягнення та найвідоміші роботи Труша, які залишили слід у культурній спадщині України.

Від маленького села до світового визнання таланту

Іван Труш народився 18 січня 1869 року в селі Висоцько Бродівського повіту (нині Львівська область) у селянській родині. 

Його дитинство припало на час, коли Галичина перебувала під владою Австро-Угорської імперії, а українське населення боролося за збереження своєї ідентичності. 

Початкову освіту Іван Труш здобув у Бродівській гімназії, де й проявився його талант до малювання. Смерть батька змусила юнака рано взятися за заробіток – він давав уроки та малював портрети на замовлення, щоб забезпечити себе й продовжити навчання.

У 1891 році Труш вступив до Краківської школи образотворчих мистецтв, яка на той час була осередком модерністських течій. Під наставництвом таких майстрів, як Леон Вичулковський та Ян Станіславський, опанував техніки імпресіонізму, що стали основою його стилю. 

Пізніше вдосконалював майстерність у Відні (1894) та Мюнхені (1897), де познайомився з європейськими мистецькими традиціями. У 1898 році Труш оселився у Львові, ставши активним учасником культурного життя Галичини. Тут він зблизився з Іваном Франком, співпрацював із Науковим товариством імені Шевченка (НТШ) і долучився до створення перших українських мистецьких об’єднань.

"Нам треба стояти… ногами на нашій землі, головою бути в Європі, а руками обхоплювати якнайширше справи української нації", - казав Труш. 

Особисте життя художника також відображає його зв’язок із культурною елітою того часу. У 1900 році завдяки Олені Пчілці Труш познайомився з Аріадною Драгомановою, дочкою Михайла Драгоманова, яку згодом узяв за дружину 1904 року в Києві. Цей шлюб пов’язав його з родиною Лесі Українки, для якої він створив один із найвідоміших портретів. 

Пізніше Іван Труш багато співпрацював з митрополитом Андреєм Шептицьким, який був засновник Національного музею у Львові. 

Життя Труша в епоху політичних і соціальних змін – від імперського гніту до радянської окупації – завершилося у віці 72 років 22 березня 1941 року у Львові, де він і був похований на Личаківському цвинтарі. Останні 10 років художник прожив у тиші, бо втратив слух. 

Художній стиль і досягнення

Іван Труш увійшов в історію як один із перших українських імпресіоністів, хоча сам себе називав реалістом. Його стиль вирізняється соковитим мазком, тонким відчуттям кольору й світла, а також прагненням передати емоційний стан природи чи людини. Він майстерно використовував техніку пленеру, малюючи на відкритому повітрі, що дозволяло йому фіксувати мінливість світла й атмосфери. У ранніх роботах колорит був яскравим і живим, тоді як у пізніший період став більш стриманим, наповненим філософською глибиною.

Труш був не лише художником, а й організатором мистецького життя. Він заснував перші професійні товариства художників у Галичині, зокрема "Товариство для розвою руської штуки" (1898), а разом із Михайлом Грушевським – "Товариство прихильників української літератури, науки і штуки" (1904). У 1905 році разом зі Стефаном Людкевичем він видавав перший український мистецький журнал "Артистичний вісник", який став платформою для популяризації національного мистецтва. Його подорожі до Криму, Італії, Єгипту та Палестини збагатили творчість новими мотивами й темами, а численні лекції та статті утвердили його як авторитетного критика й мистецтвознавця.

Творча спадщина Труша налічує понад 6 тисяч робіт – від етюдів до великих полотен. Він відродив галицьке малярство, поєднавши європейські техніки з українською тематикою, і залишив по собі галерею портретів видатних діячів, які стали символами національної культури.

Відомі роботи Труша

Серед найвідоміших творів Івана Труша – пейзажі, жанрові сцени та портрети, кожен із яких відображає його талант і світогляд. До шедеврів пейзажного жанру часто відносять:

"Захід сонця в лісі" (1904) – картина, що вражає грою світла й тіні, демонструючи імпресіоністичну майстерність художника.

"Самітна сосна" (1919) – символічний образ, який асоціюють із самим Трушем: дерево, що стоїть серед степу, обшарпане вітрами, але горде й вільне.

"Дніпро під Києвом" (1910) – величний краєвид, що передає широту української природи.

"Місячна ніч над морем" (1925) – робота, сповнена ліризму й спокою. 

У жанрових картинах, таких як "Гуцулки біля церкви" чи "Трембітарі", Труш зобразив життя простих людей із лаконізмом і теплотою. Його портрети – це справжня галерея української інтелігенції: Івана Франка (найвідоміший із десяти портретів), Лесі Українки (1900, один із двох портретів із натури), Миколи Лисенка, Василя Стефаника й інших. Ці роботи вирізняються психологічною глибиною й академічною точністю.

Творчість Труша пережила епохи й залишається джерелом натхнення для нових поколінь. Сьогодні його ім’я носить вулиця у Львові, а вілла, де він жив, стала музеєм. Також у Львові у 1996 році встановили пам’ятник своєму видатному мешканцю. 

Читайте також: Архітектурна перлина Львова, яка стала домом для Олекси Новаківського. Віллі Яна Стики – 135 років