Німець, який не знав української, але став полковником УГА: 142 роки від народження Альфреда Шаманека

"Еспресо.Захід" розповість про Альфреда Шаманека, чиє життя та діяльність є прикладом відданості боротьбі за українську справу, попри іноземне походження.

Ранні роки та військова освіта

Альфред Шаманек народився 22 травня 1883 року у Львові, який на той час входив до складу Австро-Угорської імперії. Як етнічний німець він зростав у багатокультурному середовищі Галичини, де співжили українці, поляки, євреї та німці. Львів був справжньою ареною національних рухів, що вплинуло на формування його світогляду.

Шаманек здобув ґрунтовну військову освіту: у 1903 році закінчив кадетську школу у Відні, а в 1911 році – Академію Генерального штабу у Вінер-Нойштадті. Ці заклади були одними з найпрестижніших в Австро-Угорщині, готуючи офіцерів вищого рівня для армії імперії. Така професійна підготовка заклала міцну основу для майбутньої військової кар’єри.

На початку Першої світової війни Шаманек служив у званні сотника (гауптмана) у складі австро-угорської армії, зокрема в генеральному штабі 8-ї гірської бригади, що дислокувалася у місті Фоча на Балканах. Він брав участь у боях на італійському фронті, а згодом – на Близькому Сході, зокрема в Сирії. 

Під час служби на Близькому Сході потрапив у англійський полон, але зумів звільнитися, діставшись спочатку до Болгарії, а звідти до Австрії. Цей досвід засвідчив його вміння долати складні ситуації та зберігати спокій під час викликів війни. 

Чому вступив до УГА

Після розпаду Австро-Угорщини у 1918 році багато офіцерів багатонаціональної імперії опинилися без визначеного служіння. Частина з них підтримала національні рухи народів, які входили до складу колишньої імперії. Шаманек, який мав прихильне ставлення до українців і симпатизував їх прагненням до незалежності, вирішив стати на бік Західноукраїнської Народної Республіки та вступив до лав її армії – УГА. Так розпочалася друга його війна – польсько-українська за Галичину.

Залучення Шаманека також пояснюється практичними міркуваннями: УГА гостро потребувала досвідчених військових, здатних організувати ефективну оборону та наступальні операції. Альфред Шаманек, як офіцер із досвідом, став цінним фахівцем, попри своє німецьке коріння. 

"Був це старшина генштабу австрійської армії, німецької національності. По розвалі Австрії зголосився він у нашому Представництві у Відні на службу до Української Армії. Говорити про Шаманека я можу лишень словами найвищого признання. Думаю, що не лиш я так характеризуватиму цю постать, що золотими буквами записалася в нашу історію, зокрема історію наших визвольних змагань. Якщо німці заподіяли чимало шкод нашому народові в часі свого пам’ятного побуту в Україні, то кількох синів германської нації зуміли своїм відданням нашій справі змазати ті провини. До цих людей треба в першу чергу прирахувати Шаманека", - казав про Шаманека генерал-чотар УГА Мирон Тарнавський. 

Значення та діяльність в УГА

Альфред Шаманек приєднався до Української Галицької Армії на початку її формування, коли вона складалася з українських січових стрільців та підрозділів колишньої австро-угорської армії. Його професійний досвід і знання штабної роботи зробили його цінним активом для УГА. 

Наприкінці 1918 року він став начальником матеріального штабу Начальної Команди УГА (за призначенням полковника Дмитра Вітовського). А у 1919 році Шаманек вже командував ІІ Галицьким корпусом УГА, штаб якого розташовувався в Бібрці. До складу корпусу входили бригади УСС, Коломийська, Бережанська та Золочівська. Він також обіймав посаду начальника штабу цього корпусу.

Після втрати Львова бої перемістилися на схід. УГА, хоч і втратила столицю, не розпалася, а навпаки – зміцнилася. Шаманек отримав командні функції в оперативному штабі армії. Він працював пліч-о-пліч із українськими генералами: Омеляном Левицьким, Мироном Тарнавським, Віктором Курмановичем.

Як відзначає видання Локальна історія, у ті часи про Шаманека казали, що він спав із телефонною слухавкою біля вуха, тобто завжди був готовий до дії. З перших днів служби він майстерно розбирався в людях, бойових картах і подіях на фронті. 

"Щоправда, мав два недоліки: вибуховий характер та взагалі не володів українською", - кажуть у Локальній історії. 

Кульмінацією стало літо 1919 року – Чортківська офензива. Це була блискуча спроба повернути ініціативу. УГА, попри меншість у силах і нестачу зброї, за кілька тижнів відкинула польські війська на 120 кілометрів і звільнила значну частину Галичини. Саме Шаманек був одним із ініціаторів і розробників плану Чортківської офензиви – найуспішнішого наступу УГА проти польських військ. Під час наступу Шаманек інформував Петрушевича про критичну ситуацію з постачанням боєприпасів, що частково була спричинена відсутністю підтримки з боку Симона Петлюри.

З 5 липня 1919 року, за наказом диктатора ЗУНР Євгена Петрушевича, Шаманек став начальником Генерального штабу УГА, замінивши Віктора Курмановича. У цій ролі він відповідав за стратегічне планування та координацію операцій армії.

Після провалу літньої військової кампанії, бо поляки отримали підкріплення від союзників з Антанти, УГА змушена була шукати додаткові сили, щоб продовжити нерівну боротьбу. У листопаді 1919 року, після підписання перемир’я між УГА та Добровольчою армією Антона Денікіна в Зятківцях, Шаманек опинився в центрі конфлікту. Симон Петлюра вимагав його розстрілу разом із генералом Мироном Тарнавським за самовільне підписання угоди. Проте польовий суд у Вінниці 13–14 листопада виправдав його, хоча Шаманек був понижений в посаді.

У січні 1920 року, після складних політичних і військових подій, Українська Галицька Армія опинилася в критичній ситуації і шукала нових союзників у хаосі громадянської війни. У цей час значна частина УГА, після переговорів із більшовиками, приєдналася до Червоної армії, трансформувавшись у Червону Українську Галицьку Армію (ЧУГА). Ця реорганізація була спробою зберегти армію як боєздатну силу в умовах втрати підтримки з боку Директорії УНР та тиску з різних сторін – польських військ, більшовиків і Добровольчої армії Денікіна. 

Альфред Шаманек, завдяки своєму досвіду та стратегічним здібностям, у січні 1920 року став шефом штабу ЧУГА, обійнявши одну з ключових посад у новоствореній структурі. У лютому–березні 1920 року Шаманек активно керував процесом реорганізації УГА в ЧУГА, адаптуючи її до нових умов підпорядкування Червоній армії. Він очолив 1-у бригаду Червоних Українських Січових Стрільців і відповідав за її оперативне управління до 22 березня 1920 року. Показово, що Шаманек намагався зберегти автономію українських підрозділів. Можливо, це і стало причиною конфлікту з більшовиками. 

Хай там як, він таємно залишив ЧУГА, плануючи уникнути більшовиків і приєднатися до армії УНР. Під час переправи через Дністер разом із сотником Тітляром був убитий найманими перевізниками на румунському (правому) березі, які хотіли нажитися на офіцерському майні. Шаманеку було лише 37 років. 

За однією версією, похований у селі Пороги (лівий берег Дністра). За іншою – у селі Косеуць (нині Молдова, правий берег Дністра, навпроти Ямполя).

Тож Альфред Шаманек залишив помітний слід в історії УГА та боротьби за українську державність. Його постать уособлює складність і драматизм української боротьби за незалежність у 1918–1920 роках. Німецьке походження Шаманека не стало на заваді служінню українській справі, а професійні навички та відданість зробили його одним із ключових діячів УГА. 

Читайте також: Галицьке суспільство так і не прийняло її, бо говорила російською: 161 рік тому народилася Ольга Франко