Найвідоміші пласкі будинки Львова: як виглядають незвичні кути міської історії

Про особливі будівлі в архітектурі Львова розповідає "Еспресо.Захід".

Екстравагантні архітектурні рішення

Львів – місто з тисячами архітектурних облич, і серед безлічі вишуканих фасадів, розкішних вілл і монументальних кам'яниць окрему увагу привертають так звані пласкі будинки. Їхні фасади з певного ракурсу виглядають так, наче будинок складається лише з однієї стіни. Та за цією незвичною геометрією прихована ціла історія. І про архітектурну винахідливість, і про те, як місто змінювалося з плином часу.

Здебільшого такі будівлі зводили наприкінці XIX і на початку XX століття, коли Львів стрімко модернізувався і розбудовувався. Місто активно розширювалося, але земельні ділянки при цьому були доволі дорогими. Тому власники разом з архітекторами шукали способи раціонально використати вузькі або ж трикутні частини землі, адже зводити стандартні будинки тут було надзвичайно складно. 

У відповідь на ці виклики з’явилися будинки з незвичною трикутною або трапецієподібною формою, які з певного ракурсу виглядають майже пласкими – будинок-стіна, або ж будинок-корабель, як їх часто називали.

Попри це за фасадом, який здається зовсім тонким, ховається цілком функціональний житловий простір, продуманий до сантиметра.

Такі будинки стали не лише архітектурною родзинкою, а й візуальною метафорою того, як місто прилаштовується до просторових викликів. Загалом їх у Львові близько десяти, але одними з найцікавіших сьогодні залишаються три, на які точно варто поглянути не лише на фото, але й вживу. Це пласкі будівлі на вулицях Пекарській, 34, на Лисенка, 10 і на Тараса Бобанича, 8.

Чим особливе житло у пласких будинках

фото: Андріана Стахів

Якщо дивитися на пласкі львівські будинки ззовні, вони захоплюють своєю незвичайністю, але ще цікавішим є те, що приховується всередині. У таких будинках внутрішній простір не просто повторює незвичну форму фасаду – він адаптується до неї, створюючи нестандартні планування.

Однією з головних особливостей є трикутне або трапецієподібне планування квартир. Передовсім ідеться про ті, що розташовані ближче до гострої вершини будинку.

Через скошені кути мешканці таких квартир часто стикаються з неправильною геометрією кімнат, що ускладнює розміщення меблів. Але разом із тим це дає простір для втілення цікавих дизайнерських фантазій і рішень. У багатьох таких квартирах можна побачити полиці, що врізаються в кут стіни, нестандартні шафи або панорамні куточки з великими вікнами саме в найвужчій частині.

"Найпласкіший" будинок Львова на вулиці Пекарській, 34

фото: Андріана Стахів

Стіни будинку на вулиці Пекарській, 34 утворюють кут 45 градусів, а зрізана вершина має ширину всього 1,4 метра. Саме завдяки цим параметрам він отримав звання "найпласкішого" будинку в місті і здобув популярність серед гостей Львова.

У найвужчій частині приміщення будівлі мають лише близько метра площі. Кімнати мають скошені боки, які часто використовують для шаф або полиць нестандартної форми. Також другий і третій поверхи у цій частині мають великі вікна.

Тим часом житлова зона у глибшій частині будинку має більш прямокутну форму, що дає змогу розташовувати вітальню, кухню або спальню з нормальною висотою та шириною.

Будинок-стіна на вулиці Лисенка, 10

фото: Андріана Стахів

Цей триповерховий будинок на високому цоколі також звели в останньому десятилітті XIX століття за проєктом одного з тогочасних львівських архітекторів.

Особливістю плану будівлі став гострий кут зі східного боку, який проєктували через конфігурацію ділянки, адже відразу за ним починається сад колишнього монастиря Кармелітів Босих, відгороджений від вулиці високим муром.

Упродовж 1903 – 1905 років у кам’яниці розташовувалося закордонне представництво Революційної Української партії. Окрім того, тоді ж тут мешкав Симон Петлюра. А у 1911 – 1939 роках в цьому будинку діяло видавництво "Русалка", яке очолював український письменник і журналіст Григорій Гануляк.

Плаский будинок на вулиці Тараса Бобанича, 8

фото: Андріана Стахів

Ще одна архітектурна споруда на три поверхи розташувалася зовсім близько від гамірної Личаківської вулиці. Під певним кутом зору будинок теж виглядає зовсім пласким.

Високі вікна, балкони по центру та невеликі вежі на даху додають будівлі-стіні особливого шарму. Влітку вона оточена зеленню дерев, а от взимку чи восени найкраще відкривається її "пласкість".

Свого часу тут мешкала родина українських скульпторів – Теофіл Джулинський та Олександра. Теофіл заснував у будинку свою майстерню на початку XX століття, де творив унікальні скульптури, які сьогодні зберігаються в музеях.