Минає 10 років з дня смерті видатної української художниці і дисидентки Стефанії Шабатури

Еспресо.Захід розповість про життя і діяльність мисткині, суспільної діячки у огляді.

Стефанія Шабатура відбула 5 років ув’язнення в таборах суворого режиму, 3 роки заслання, з них – 115 діб карцерів і півтора року камер провела за свою громадянську позицію. Членкиня Української Гельсінської групи, Львівських організацій "Меморіалу" та Народного Руху України, учасниця виходу УГКЦ з підпілля. Також діячка була депутаткою І демократичного скликання Львівської міської ради. 

Біографічна довідка про Стефанію Шабатуру

Стефанія Шабатура народилася 5 листопада 1938 року в селі Іване-Золотому, що на Тернопільщині. Батько загинув на війні, а її мати Анна була знаною народною художницею.

У 1961 році Стефанія закінчила Львівське художнє училище, а згодом Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва. Працювала художницею, проєктувала і ткала гобелени й брала участь у численних виставках].

У 1970 році разом із групою львівських письменників і художників виступила на захист Валентина Мороза (історик, один із найбільш радикальних представників дисидентського руху) і наполягала на дозволі бути присутньою на його суді.

Була членом Української Гельсінської групи. Співавтор листів і звернень до міжнародних і радянських організацій.

Арешт Стефанії Шабатури

12 січня 1972 року КДБ заарештував Шабатуру за підозрою в "антирадянській діяльності" (разом з Іриною Калинець, Михайлом Осадчим, В'ячеславом Чорноволом).

Брала активну участь в акціях протесту, голодуваннях. Їй інкримінували, зокрема, розповсюдження машинописної збірка В. Стуса "Веселий цвинтар". 

Того ж року її засудили за "антирадянську агітацію і пропаганду" на 5 років таборів суворого режиму і 3 роки заслання. Термін покарання відбувала в жіночому концтаборі Мордовії. Брала активну участь у протестних акціях в'язнів.

Зразу ж після повернення до табору, писали на сайті ЦДВР, просто на вахті, Шабатурі оголосили акт про спалення 150 її малюнків та екслібрисів, відібраних перед від’їздом, як "абстрактних" і де зображено табір. "Крамольною" виявилася навіть літера "Ш" під малюнками, бо нагадувала тризуб. На знак протесту в лютому 1976 відмовилася від роботи. Її спочатку посадили в карцер, а в квітні – на пів  року до ПКТ. Начальник табору Шорін цинічно заявив: "Ми зараз не розстрілюємо, але в нас є інші способи зробити так, щоб із табору ви живою не вийшли". Шабатура оголосила голодування, яке тримала 12 діб. Мордовськими таборами прокотилася хвиля протестів проти знищення інтелектуальної власності (тоді ж були оголошені акти про знищення вишивок Надії Світличної, віршів Ірини Калинець та Василя Стуса).

2 грудня 1979 року закінчився термін заслання і вона повернулася в Україну. Мешкала у Львові під адміністративним наглядом. У кінці 1980-х рр. була активісткою Львівських організацій "Меморіалу" та Народного Руху України, брала участь у боротьбі за відродження репресованої УГКЦ.

Протягом 1990-1995 рр. була депутатом першого демократичного скликання Львівської міської ради. Саме рада цього скликання 3 квітня 1990 року ухвалила рішення здійняти синьо-жовтий прапор на будівлі міської Ратуші. Прапор урочисто підняли депутати Стефанія Шабатура, Зеновій Саляк та Євген Шморгун. З 1991 року була головою Марійського товариства "Милосердя"

Померла 17 грудня 2014 року в 76-річному віці у Львові, похована 19 грудня на полі 67 Личаківського цвинтаря.

Довідково

5 листопада 2018 року на державному рівні в Україні відзначається пам’ятна дата – 80 років з дня народження Стефанії Шабатури.

На честь Стефанії Шабатури названа вулиця у Франківському районі міста Львова.

На початку цього року в Тернопільському історико-меморіальному музеї політичних в'язнів відкрилася виставка "Світло Стефанії Шабатури" в межах Мандрівного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UА.