"Мені сказали на мій день народження, що мій син живий": мама звільненого з полону захисника зі Львівщини Назара Далецького, якого три роки вважали загиблим

"Еспресо.Захід" поговорив із мамою захисника, який повернувся в Україну під час обміну 5 лютого.

46-річний Назар Далецький у 2022 році ухвалив рішення мобілізуватись у ЗСУ сам, до цього чоловік проходив строкову службу і був в АТО. Цього разу потрапити до Збройних Сил, у 24-ту ОМБр, йому вдалось із третього разу, і спочатку чоловік проходив навчання в Яворові, а вже потім поїхав із побратимами на Схід.

"На передовій він був 10 днів. Так мені кожен день дзвонив, хоч на кілька секунд, (сказати – ред.) "Я живий". То ж війна. Подзвонив у суботу, навіть хвилини ми не говорили. З чужого телефона подзвонив. А на другий день уже не дзвонить. Я чекаю цілий день. Знаєте, як мама на тих голках сидить. Не дзвонить, не дзвонить, не дзвонить… Аж десь близько одинадцятої вечора подзвонив. Але не він, а вже москаль. Каже: ваш син у полоні", – розповідає мама.

Так пані Наталія і родина й дізналися, що Назар потрапив у полон. Згодом його побачили на фото з іншими полоненими захисниками.

Та вже за рік, у 2023-му, родині повідомили, що Назар загинув. Це підтвердили за допомогою експертизи ДНК.

"Ми зразу кажемо, коли нам подзвонили: "Може то не він". А вони кажуть: "Якщо ви не хочете його забирати, ми його там похоронимо". То де ж мама таке дозволила б, щоб хоронили десь там, як він тут. Його привезли в труні, в мішку. Нам показали ту труну, ми кажемо: "Відкрийте нам". А нам кажуть: "Там нема на що дивитися, там тіло згоріло", – згадує мама захисника.

Похорон Назара Далецького з усіма військовими почестями в його рідному селі Великий Дорошів відбувся у 2023 році. Датою його смерті назвали день народження захисника – 25 вересня 2022 року.

"Та й уже все: ходжу на цвинтар, молюсь і плачу, бо знаю, що там мій син. Але трошки мене хробачок точив. Уже навіть люди мене питали ще на похороні: а може, то не твій син? Кажу: "Я не можу так думати. Як я буду так думати, що не хороню свого сина? Навіщо тоді мені його хоронити… Я так з розуму зійду, так? Хороню, бо знаю, бо мені сказали, що то є мій син", – пригадує Наталія Далецька.

Наприкінці літа 2025 року кілька військових, які повернулися під час обмінів, підтвердили, що бачили Назара у 2024 році, коли його вже два роки не вважали живим.

"Мені сказали на мій день народження, 4 вересня, що мій син живий". Кажу: "Я вам не вірю, поки не почую його голосу", – згадує мама чоловіка.

Під час обміну в жовтні 2025 року до України повернули військового, який був разом із Назаром від перших днів свого полону.

За кілька днів до останнього лютневого обміну Наталії Далецькій зателефонували з Координаційного штабу та повідомили, що в списках на обмін є Назар Федорович Далецький, але попередили, що невідомо, чи йдеться саме про її сина.

Уже 5 лютого Назар Далецький, якого обміняли, подзвонив своїй мамі сам.

"Вона взяла телефон (племінниця, – ред.), бо невідомий номер. А він (Назар, – ред.): "Слава Україні". Вона почула голос і почала кричати, туди вже і я. Ми всі посплакувались. Емоції, самі знаєте, які. Через край, тих емоцій не передаси", – каже пані Наталія.

• 5 лютого під час обміну полоненими до України повернувся Назар Далецький з Львівщини, який воював у складі 24-ї ОМБр імені короля Данила і вважався загиблим у 2022 році.