Студенти знайшли його тіло в чужій гробниці: 214 років тому народився будитель українців Маркіян Шашкевич

"Еспресо.Захід" розповідає історію Маркіяна Шашкевича — галицького інтелектуала, який став одним із творців українського культурного відродження.

Формування особистості Шашкевича

Маркіян Шашкевич народився тоді, коли Галичина, Буковина та Закарпаття вже 40 років входили до складу Австрійської імперії. Попри це, польська культура, що домінувала за часів Речі Посполитої, залишалася впливовою. Єдиними, хто продовжував підтримувати українську ідею в Галичині, були греко-католицькі священники. У такій родині виріс і Маркіян.

Родина Шашкевичів мала шляхетне походження, але жила небагато. Батько Маркіяна, Семен Шашкевич, був греко-католицьким священником. У ті часи це майже завжди означало, що син теж стане священником.

Маркіян навчався у кількох школах - спершу в Білому Камені, потім у Золочеві, далі у домініканській гімназії у Львові та в Бережанах. Саме там певний час належав до таємної польської організації.

У 1829 році Маркіян вступив до Львівської духовної семінарії, де здебільшого навчалися діти священників. Саме тоді він почав по-новому дивитися на світ і замислюватися над тим, як змінити культурне життя краю. Окрім богослов’я, він відвідував лекції на філософському факультеті Львівського університету. Але через надмірне захоплення суспільними справами й пропуски занять у 1830 році його виключили з семінарії.

Про "Руську Трійцю" і її роль в історії української мови

Після проголошення соборності України у 1919 році постало питання: як сталося, що українці протягом століть були розділені між двома імперіями — Російською та Австро-Угорською? Адже і там, і там їх позбавляли права на освіту, культуру й релігію рідною мовою. Попри це, українцям вдалося зберегти почуття єдності, усвідомлення своєї спільної історії та прагнення до створення незалежної держави.

Одним із тих, хто став рушієм пробудження національної свідомості, був священник, учитель і письменник Маркіян Шашкевич. У Львівській духовній семінарії він зійшовся із Іваном Вагилевичем та Яковом Головацьким і створив невеликий, але дуже впливовий гурток — "Руську трійцю".

Метою їхньої діяльності було піднесення української мови, літератури й культури, які в той час занепадали під тиском польського та австрійського впливів. Вони прагнули повернути українську мову до літератури, поширювати народні пісні, легенди, казки, а також показати, що саме народна мова є основою національної самобутності.

Діяльність "Руської трійці" розвивалася у руслі європейського романтизму — культурного руху, який наголошував на цінності народної творчості та національної культури. Як і інші романтики в Європі, Шашкевич, Вагилевич і Головацький бачили в народі справжнє джерело духовної сили нації.

Члени гуртка збирали народні пісні, писали власні твори народною мовою, робили переклади, створювали історичні й публіцистичні матеріали. Їхні праці спершу поширювалися в рукописах і потрапляли до заборонених збірок "Син Русі" та "Зоря".

У 1837 році вони видали свій головний твір — альманах "Русалка Дністровая". Це була перша друкована збірка галицького фольклору, написана живою народною мовою, "як чую, так і пишу". Вона ознаменувала справжній прорив — замість застарілої книжної мови в літературі зазвучала українська розмовна.

"Русалка Дністровая"

Таки священник

Шашкевич таки став священником і працював у різних селах Галичини. 

Умови його життя були важкими: через хворобу (туберкульоз) він часто хворів, а його матеріальне становище було складним. Попри труднощі, Шашкевич вів активну духовну і культурно-просвітницьку діяльність. Він продовжував проповідувати українською мовою, що на той час було рідкісним явищем і сприймалося неоднозначно. Шашкевич бачив місію священника не лише у служінні в храмі, а й у просвіті народу. 

Через загострення туберкульозу Шашкевич помер на 32-му році життя. 

Слава його як будителя української свідомості серед галичан й зачинателя нової української літератури в Галичині почала зростати вже посмертно.

Перепоховання Шашкевича

У 1880 році група студентів виявила могилу Маркіяна Шашкевича на цвинтарі села Новосілки біля Львова, де він служив востаннє. Похований він був у чужій гробниці. До 50-річчя з дня смерті "будителя Русі", посол австрійського парламенту запропонував перепоховати його у Львові.

31 жовтня труну Шашкевича дістали з гробниці. Тіло перенесли з дерев’яної соснової домовини в нову металеву. У сільській церкві та на цвинтарі відбулися богослужіння, після чого труну повезли на візку, який тягнули три пари волів, до найближчої залізничної станції.

Наступного ранку потяг прибув до львівської станції Підзамче. У церкві святої Параскеви П’ятниці відслужили панахиду, після чого домовину встановили на віз і рушили до Личаківського цвинтаря.

Попереду процесії йшли церковні братства з хрестами та хоругвами, за ними — учні, викладачі, представники українських товариств і делегації з різних куточків Галичини. Особливо вирізнялися гуцули в барвистих строях, які несли великий сосновий вінок. За труною йшла родина Шашкевича, поруч стояла почесна варта з синьо-жовтими прапорцями. Хори семінаристів і гімназистів почергово співали жалобні пісні. Похід тривав три години. На Личакові, біля головного входу, труну опустили в могилу. Панахиду відслужив митрополит Сильвестр Сембратович, а посол Юліан Романчук виголосив прощальну промову.

Століття Маркіяна Шашкевича у Львові

Як пише "Локальна історія", у 1911 році українська громада об’єдналася навколо ідеї відзначення столітнього ювілею Маркіяна Шашкевича. 

фото: nac.gov.pl

Центром урочистостей став Львів, де пам’ятні заходи тривали з 5 по 7 листопада. Святкування розпочалися з літургії на Святоюрській горі. 

Організатори заздалегідь визначили місця збору учасників на прилеглих вулицях, і туди зійшлося понад 20 тисяч людей. Після богослужіння митрополит Андрей Шептицький освятив меморіальну таблицю на честь Шашкевича. 

Далі урочиста процесія рушила до Личаківського цвинтаря. На могилі митрополит Шептицький виголосив промову.

Наступного дня святкування продовжилися богослужінням у церкві Львівської духовної семінарії, де митрополит Андрей освятив ще одну пам’ятну таблицю з написом: "У цім храмі молився за відродження руського народу Маркіян Шашкевич".

Увечері 6 листопада у великій залі Львівської філармонії відбувся урочистий концерт, який став справжньою подією культурного життя. Соломія Крушельницька виконала пісні на слова Тараса Шевченка та Маркіяна Шашкевича. За спогадами очевидців, квитки розкупили всього за одну добу, а наступного вечора відбувся ще один концерт — також при повному аншлагу.