11 січня минув місяць, відколи у Львові запровадили безготівкову оплату за проїзд, на яку чекали майже десять років. І вже майже місяць львів’яни не перестають скаржитись на те, що гроші з ЛеоКарт зникають у невідомому напрямку. А все тому, що застосунку, в якому міг би з’являтись електронний квиток при оплаті за проїзд немає, тому відстежити рух коштів на рахунку і кількість поїздок – неможливо. Хіба що у вас є час звернутися із запитом до Львівавтодору.
Не краща ситуація й у разі оплати банківською карткою: кошти списують з рахунка не відразу, а впродовж доби. Тому на момент поїздки пасажир не має доказу, що він справді сплатив за проїзд і зелена галочка на валідаторі йому не привиділася. Тож коли приходить контролер, залишається сподіватися на його добросовісність і те, що пристрій для зчитування спрацює коректно. Випадок, коли жінку оштрафували на 300 гривень, а потім з рахунка таки списало кошти за проїзд, уже був. Тоді пасажирка змогла повернути гроші, але витратила на це чимало часу.
Як би у Львівавтодорі не пояснювали, що списання коштів упродовж доби – це нормально, а в разі звернення вони можуть надати виписку з рахунка, насправді це не просто недосконала система. Вона – незаконна.
"Є закон України "Про захист прав споживачів". Стаття 8 цього закону говорить про те, що розрахунковий документ має бути виданий чи створений в електронній формі не пізніше моменту передачі товару/послуги. Тобто у випадку з оплатою за проїзд треба, аби такий документ формував валідатор, або щоб він формувався в електронному застосунку, – каже юрист і депутат Львівської міської ради Володимир Марусяк. – Захист прав споживачів – це компетенція Держпродспоживслужби. Саме на цей орган покладений обов’язок розглядати скарги з приводу недотримання законодавства про захист прав споживачів. Якщо мешканцям не видають одразу квитанції за проїзд, то вони мають право звертатися зі скаргами у Держпродспоживслужбу, а та, своєю чергою, проводить перевірку і виносить припис про усунення порушень і накладення штрафу на надавача послуг".
Фото: zakon.rada.gov.ua
Ст. 8 Закону "Про захист прав споживачів"
Квиток як доказ оплати за проїзд зазвичай потрібен, коли на лінії контроль. Однак є ще один важливий момент.
"Не дай Боже, трапиться ситуація, коли людина травмувалася в автобусі чи трамваї. Аби довести, що травмування відбулося саме у транспорті, треба показати проїзний документ або квитанцію про оплату. Але пасажир, який сплатив безготівково, його не має", – каже Володимир Марусяк.
Читайте також: Розчарування року: як довгоочікувана "ЛеоКарт" виявилась карткою на знижку та як працюють е-квитки в інших містах
Утім юрист переконаний, що порушення прав пасажирів через невидачу квитків у разі безготівкової оплати, – це питання до розробників, які не врахували цього моменту.
"Попри десятирічну історію впровадження електронного квитка, гадаю, в управлінні транспорту найменше хотіли б, аби виліз такий факап. Гадаю, причина лежить у площині ІТ-рішень – чому система не формує квитанцію. Управління транспорту точно має вимагати в ІТ-компанії допрацювати цей момент, аби споживач міг одразу бачити розрахунковий документ", – каже юрист.
Однак закон "Про захист прав споживачів" – не єдиний, який порушують, не видаючи документів про оплату. "Еспресо.Захід" звернувся по роз’яснення до ГУ Державної податкової служби у Львівській області з питанням, чи зобов’язані видавати пасажирам розрахункові документи на проїзд.
"Дія закону № 265 ("Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", – ред.) поширюється на всі суб’єкти господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі, – йдеться у відповіді ГУ ДПС у Львівській області. – Пунктами 1 і 2 статті 3 Закону №265 передбачено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операцій у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операцій з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані:
Проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти)".
З цього можна зробити висновок, що при безготівковій оплаті за проїзд не обов’язково, аби валідатори друкували паперові чеки, але бодай в електронній формі документ про оплату має бути. Тож невидача проїзного документа в будь-якій формі – це також підстава поскаржитися податківцям.
Нижче подаємо пояснення терміну "розрахунковий документ" відповідно до закону № 265.
Фото: zakon.rada.gov.ua