"Ломниця" — фортеця на схилах Сахарова у Львові: історія архітектурного шедевра та його мешканців

За стіною п’ятиповерхових "хрущовок" на вулиці Сахарова, 62а, прихований від шуму магістралі, височіє один із найзагадковіших об’єктів Львова. Вілла "Ломниця", яку часто порівнюють із романтичним замком, є не просто пам’яткою архітектури місцевого значення, а свідком того, як на початку ХХ століття розбудовувалася дільниця Вулька.

Земельна ділянка, на якій постала "Ломниця", спершу була типовою для тодішньої Вульки: садибна територія з великим садом і кількома господарськими будівлями. На початку ХХ століття цей район активно змінювався — від напівсільського простору до зони заможної віллової забудови, де львівські архітектори й інженери будували житло для себе або своїх родин.

Історичний контекст і поява вілли

Історія вілли розпочалася восени 1910 року. На той час ділянка належала двом молодим архітекторам і будівничим — Яну Пфайфферу та Станіславу Ревуцькому. Вони знесли старі одноповерхові будинки, що залишилися від попереднього власника Яна Губіша, і взялися за зведення сучасної резиденції.

Проєкт розробив Кароль Турковський, створивши асиметричну споруду з круглою вежею, яка ідеально вписалася в крутий рельєф схилу.

Для будівництва використали цеглу та каміння від розібраних старих будівель, а фасад залишили нетинькованим. Цей "цегляний стиль" із вставками світлого каменю, видовженими вікнами та високим цоколем надав віллі вигляду неприступної фортеці. Назва «Łomnica» з’явилася на фасаді вже у листопаді 1910-го — ця автентична вивіска збережена до сьогодні.

У 1925 році Станіслав Ревуцький став одноосібним власником маєтку. Як людина фаху, він особисто взявся за його розширення у 1927 та 1929 роках. Ревуцький мав трьох синів і мріяв, щоб уся родина жила під одним дахом, але при цьому кожен мав свій особистий простір. Так у віллі з’явилися три окремі входи та три незалежні квартири.

фото: photo-lviv.in.ua

Архітектура і образ будівлі

Вілла належить до стилю романтичного історизму з елементами неоготики. Це архітектура, яка не імітує конкретний історичний стиль буквально, а комбінує його мотиви для створення емоційного образу. У випадку "Ломниці" це образ "будинку-замку" — але без театральності.

Будівля складна за планом і дуже пластична в об’ємі. Вона стоїть на схилі, тому природно "розкладається" по рельєфу: з одного боку здається двоповерховою, з іншого — має додаткові рівні та підземні приміщення. Це не декоративний прийом, а наслідок грамотної адаптації до місцевості.

Фасади виконані з відкритої цегли з кам’яними вставками. Це важлива риса: поверхня не "зашита" тиньком, тому матеріал працює як головний естетичний елемент. Колір, фактура і шви кладки створюють живий ритм. Додатково цей ефект підсилюють вертикальні акценти — кругла вежа, високі вікна, щипцеві завершення.

Кругла вежа — один із найвпізнаваніших елементів вілли. Вона не оборонна і не функціонально необхідна, але формує силует і додає будівлі характеру. Саме через такі деталі "Ломницю" часто сприймають як щось середнє між житловим будинком і невеликим палацом.

фото: БФ “Спадщина.UA”

Внутрішній простір

Первісне планування було досить гнучким. У будинку передбачалися житлові кімнати, кабінети, салони, їдальні, кухня та господарські приміщення. Важливо, що простір не був жорстко централізованим — його можна було ділити на окремі автономні частини.

Це особливо проявилося після перебудови 1920-х років, коли віллу адаптували під проживання кількох сімейних гілок. З’явилися окремі входи, а частини будинку почали функціонувати майже незалежно одна від одної.

У радянський період будівлю поділили на квартири. Це змінило логіку використання простору, але на відміну від більшості львівських пам’яток, "Ломниця" уникнула "варварських" капітальних ремонтів СРСР. Завдяки цьому ми маємо унікальну можливість побачити інтер’єри в їхньому первісному стані: забіжні дерев’яні сходи, столярку з латунними ручками, старі печі та систему опалення. Навіть фруктовий сад, хоч і заріс, зберіг атмосферу старого "міста-саду".

фото: БФ “Спадщина.UA”

фото: БФ “Спадщина.UA”

Тягар спадщини

Сьогодні у віллі мешкає лише правнучка архітектора Ева Гречанюк. Дві інші квартири роками пустують: одна вже 17 років, інша — 5, відколи її власник виїхав до США. Для однієї жінки утримання споруди площею понад 400 квадратних метрів — завдання майже неможливе. Пані Ева скаржиться на пластикові вікна, які вставили сусіди, та на загальний занепад будівлі, що потребує величезних капіталовкладень.

Ситуація з власністю була настільки заплутаною, що за об’єкт роками не бралася жодна агенція нерухомості. Лише зараз, після тривалих юридичних процедур, вілла знову стала єдиним об’єктом.

"Якби могла, продала б будинок, щоб не занепав. Але хто ж мені дасть гарантію, що його не знесуть?"— розповіла “Фотографіям старого Львова” правнучка архітектора Ева Гречанюк.

фото: БФ “Спадщина.UA”

Стан і сучасність

Попри те, що "Ломниця" була розділена між кількома власниками, будівля не втратила своєї архітектурної цілісності. Вона зберігає оригінальну композицію, пропорції та матеріальну автентичність. Саме тому її внесли до реєстру пам’яток як об’єкт місцевого значення. 

Новим етапом в історії «Ломниці» має стати тимчасове відкриття для відвідувачів — як спроба надати будівлі не лише житлову, а й культурну та публічну функцію. Як повідомили у БФ "Спадщина.UA”, з 15 травня віллу відкриють для гостей.

Нагадаємо, ще у 2024 році "Ломницю" виставили на продаж, однак нового власника для споруди досі не знайшлося. Тож поки будівля залишається без господаря, її вирішили тимчасово відкрити для відвідувачів.

Наразі у самій віллі та на прилеглій території тривають роботи з впорядкування простору. Організатори готують будівлю до прийому гостей та обіцяють зберегти її атмосферу й історичний характер.

У майбутньому тут планують проводити фотосесії, екскурсії та приватні події. Деталі щодо графіків відвідування, умов оренди та вартості обіцяють оприлюднити згодом.

• Масонські шифри та "найстаріша потвора" Львова: таємниці містичного будинку "Під совами"