Масонські шифри та "найстаріша потвора" Львова: Таємниці містичного будинку "Під совами"

На одній із затишних і водночас величних вулиць Львова, що сьогодні носить ім’я Героїв Майдану, під номером 6 височіє будівля, повз яку неможливо пройти без легкого відчуття тривоги. Це "Кам'яниця під совами", яку львів’яни часто називають місцевим "Будинком із химерами". Ця триповерхова споруда з мансардою — не просто пам'ятка архітектури місцевого значення під охоронним номером 891, а справжній портал у минуле, де в камені застигли легенди та масонські знаки. 

Задум архітектора-масона 

Історія будинку починається у 1901 році, коли архітектор Іполіт Слівінський вирішив звести прибуткову кам’яницю за власним проєктом. Слівінський був особистістю непересічною: окрім архітектурної практики, він активно займався політикою та, як свідчать міські перекази, належав до масонської ложі. Можливо, саме тому фасад будівлі настільки перенасичений символами, що змушують дослідників і досі ламати голову над їхнім справжнім значенням. Будівництво завершилося у 1902 році,  але сам Слівінський ніколи сам не мешкав у цьому будинку.

Для оздоблення фасаду архітектор запросив одного з найталановитіших скульпторів того часу — Антона Попеля. Сьогодні Попель відомий львів’янам  як автор величного пам’ятника Адамові Міцкевичу та співавтор зовнішнього декору Львівської опери. Проте саме в "Кам'яниці під совами" майстер дозволив собі справжній творчий експеримент, населивши стіни будинку цілим пантеоном дивних істот, від яких часом віє середньовічною містикою.

фото: photo-lviv.in.ua

Сови, грифони та "найстаріша потвора"

Зовнішній вигляд будинку вражає своєю симетрією та багатством деталей. Стиль модернізованої готики диктує свої правила: тут ми бачимо стрімкі вертикальні лінії та ризаліти, що завершуються готичними аттиками.

 Проте головна цінність кам’яниці — у її скульптурах. Назву будинку дали дві величні сови, що сидять над вхідним порталом між вікнами другого поверху. Сова — традиційний символ мудрості, проте в контексті цього будинку вона виглядає радше як мовчазний вартовий нічних таємниць.

Придивившись до деталей другого поверху, можна побачити маскарони у вигляді людських голів, а підвіконня підтримуються консолями у формі грифонів — міфічних істот із тілом лева та головою орла. 

Особливої уваги заслуговують балкони на бічних осях. Їхні масивні консолі прикрашені маскаронами, серед яких виділяється те, що екскурсоводи називають "найстарішою потворою Львова" — спотворене, майже гротескне людське обличчя, що пильно спостерігає за перехожими. 

фото: photo-lviv.in.ua

До появи цього будинку (1901–1902 рр.) скульптурне оздоблення львівських кам'яниць було переважно "причесаним": античні боги, музи, атланти чи леви. Коли на вулиці з’явився цей будинок, його декор шокував тогочасну публіку. Скульптура виглядає настільки дико і неприродно на фоні тогочасної архітектури, що її почали називати «найстарішою» у значенні — першою такою відверто потворною та лякаючою серед житлових будівель міста.

Поруч із нею сусідить кам’яна голова барана, а над правим балконом застиг у камені лицарський шолом, що нагадує про епоху середньовічних турнірів. На фасаді можна відшукати навіть фігуру кардинала та лицаря в латах, що робить будівлю схожою на ілюстрацію до готичного роману.

Завершується цей архітектурний ансамбль вишуканим карнизом із неоготичними пінаклями та орнаментом із підвісок, що надає важкій кам’яній споруді певної легкості та ажурності. Кожна деталь тут не випадкова: від фігурних решіток з орнаментом у вигляді квіток до аркових вікон в аттиках.

фото: Сергій Криниця, Вікіпедія

Сергій Криниця фото: Вікіпедія

Таємниці розписаного під’їзду

Якщо фасад будинку готує нас до зустрічі з чимось незвичайним, то внутрішнє оздоблення сіней (вестибюля) просто приголомшує. Вхідний портал, фланкований напівколонами з капітелями у вигляді грифонів замість класичного листя аканта, веде до приміщення, що більше нагадує каплицю або залу середньовічного замку. Стеля тут виконана у вигляді нервюрного склепіння, характерного для пізньої готики, і прикрашена яскравим розписом.

На темно-синьому тлі стелі сяють золоті зірки, а стіни розписані орнаментами у жовтих, червоних та синіх тонах. Тут можна побачити зображення геральдичних лілій (фльор-де-лі), химерних істот та таємничих готичних літер. Значення цих написів досі залишається загадкою: одні бачать у них релігійні абревіатури, інші — масонські шифри Слівінського. На жаль, час не пошкодував інтер’єри: фігури грифонів на внутрішніх дверях дещо втратили свій первісний вигляд, а знамениті розписи потребують дбайливої реставрації. Проте навіть у такому стані під’їзд зберігає «неповторний дух міської містики», про який так люблять писати краєзнавці.

Цікаво, що на противагу розкішним сіням, сама сходова клітка декорована дуже стримано. Це був поширений прийом у прибуткових будинках того часу: максимально вразити гостя одразу при вході, залишивши приватні зони більш функціональними.

фото: facebook.com/frankivskyyrayon

фото: Вікіпедія

фото: Вікіпедія

фото: Вікіпедія

Політичне минуле 

Історія «Кам'яниці під совами» нерозривно пов’язана з драматичними подіями польської та української історії першої половини XX століття. Протягом шести років, з 1908 по 1914, тут мешкав та працював Юзеф Пілсудський — майбутній маршал і засновник незалежної Польської держави. У той час Пілсудський був активним революціонером, і саме в стінах цього будинку розроблялися плани боротьби за відновлення польської державності. На згадку про цей період у 1933 році над вхідним порталом була встановлена кам’яна меморіальна таблиця, яка збереглася до наших днів.

Будинок завжди притягував до себе неординарних особистостей. У період з 1910 по 1939 рік тут знаходилася майстерня скульптора та живописця Романа Шведзіцького. Мистецька атмосфера панувала в цих стінах навіть у найскладніші часи. Проте війна змінила призначення будівлі. У 1944 році, коли німецькі війська відступали зі Львова, у кам’яниці розташувався штаб польської Армії Крайової. Саме звідси координувалися спроби відновити польську адміністрацію в місті, що стало однією з останніх сторінок польського Львова перед остаточним встановленням радянської влади.

фото: Вікіпедія

фото: Вікіпедія

Радянське перетворення та сучасність

Після завершення Другої світової війни "Будинок із химерами" чекала доля більшості львівських прибуткових будинків. Його просторі апартаменти були розділені на менші квартири, і він перетворився на звичайний житловий будинок. Проте навіть у радянські часи він не втратив свого мистецького шарму. Відомо, що наприкінці 90-х років у квартирі № 1 мешкали відомий художник Борис Буряк та графік Ніна Буряк, продовжуючи традицію перебування творчої еліти в цих стінах.

Сьогодні кам’яниця під номером 6 залишається житловою. Її мешканці вже звикли до екскурсійних груп, що товпляться біля входу, намагаючись розгледіти крізь шпарки брами фантастичні розписи сіней. Хоча деякі елементи декору, як-от голови грифонів біля входу, пошкоджені часом або вандалами, будівля все ще зберігає свою магічну привабливість.

• "Каблучка вірності" та гіпсові мільйони: таємниці найрозкішнішої вілли Львова на Коновальця