"Каблучка вірності" та гіпсові мільйони: таємниці найрозкішнішої вілли Львова на Коновальця

На перетині сучасних вулиць Коновальця та Мельника у Львові стоїть будинок, який за своєю розкішшю та монументальністю більше нагадує палац французького аристократа, ніж приватну оселю підприємця. Вілла Юзефи Франц, відома в народі як "Палац гіпсових королів", є не просто пам’яткою архітектури місцевого значення, а справжнім символом епохи будівельного буму кінця XIX століття, коли марнославство, талант та прагматизм переплелися у вишуканих формах необароко.

Імперія на болотах: Як Францівка стала елітним районом

Історія цієї будівлі невіддільна від історії родини Франців та самої місцевості, яку довгий час називали Францівкою. Усе почалося в 1856 році, коли архітектор Йозеф Франц заснував на околиці Львова, у болотистій місцевості "На Байках", фабрику гіпсу.

Те, що сучасні львів’яни знають як мальовничий парк "Піскові озера", колись було глибокими кар’єрами, де видобували сировину. Підприємство Франца швидко стало успішним, виготовляючи не лише будівельний гіпс та алебастр, а й незліченну кількість скульптурних бюстів, орнаментів та декоративних елементів, якими тогочасна знать прикрашала свої фасади. 

Після смерті Йозефа в 1871 році кермо влади перейняла його вдова Юзефа з роду Мотилевських. Вона стала однією з перших успішних жінок-підприємиць Львова такого масштабу. Саме під її керівництвом фабрика досягла піку процвітання, отримуючи срібні медалі на виставках у Парижі та Лондоні.

фото: Skeiron, fb

Зведення вілли на сучасній вулиці Коновальця, 47 стало логічним завершенням фінансового успіху родини. У 1892 році саме за ініціативи Франців було прокладено вулицю 29 Листопада, яку планували як елітний район для аристократії. Цікаво, що тоді ця дільниця вважалася "краєм географії", про яку краєзнавці казали, що там "дідько на добраніч каже". Проте Франци, разом із такими велетами архітектури як Іван Левинський та Юліан Захарієвич, мали візію модерного житлового району. 

Для проектування власної резиденції Юзефа запросила архітектора Яна Перося, а за оздоблення фасаду відповідав скульптор Едмунд Плішевський. Вілла задумувалася як жива реклама можливостей сімейної фабрики: кожен грифон, картуш чи маскарон на її стінах демонстрували найвищу якість гіпсового декору.

Доля мешканців вілли була так само бурхливою, як і історія самого Львова. Після смерті Юзефи Франц у 1907 році будинок успадкували її сини. Проте економічна криза після Першої світової війни та зміна архітектурної моди на лаконічніші стилі підірвали фінансову могутність родини. Фабрика поступово занепадала, а вілла змінила кількох власників. Після інженера Карла Ріхтманна у 1930-х роках тут оселилися графи Ходкевичі, але їхнє панування було недовгим.

Архітектурні особливості

Вілла є характерним прикладом палацової архітектури з елементами французького бароко. Будівля цегляна, тинькована, двоповерхова з цоколем і мансардою, у плані близька до прямокутника. Композиція асиметрична, що підкреслює її мальовничий характер. Домінуючим елементом є наріжна триярусна вежа, увінчана куполом зі шпилем і характерним кованим кільцем.

Згідно з міською легендою, Юзефа Франц дуже важко переживала смерть свого чоловіка Йозефа. Кажуть, що вона наказала архітекторам встановити це кільце на вершині палацу як символ своєї вічної вірності та незгасного кохання до покійного чоловіка. Це нібито була "шлюбна обручка" самої будівлі з небом, що засвідчувала статус вдови, яка більше ніколи не вийде заміж.

фото: Вікіпедія

Вілла виглядає значно вищою завдяки спеціальному насипу, який підносить її над рівнем вулиці. Процес будівництва проходив у два етапи: перша частина була завершена у 1896 році, а в 1904 році будівлю суттєво перебудували, надбудувавши другий поверх та розширивши вежу, що зробило віллу справжнім палацом. Віконні прорізи вражають різноманітністю: прямокутні, аркові та круглі мансардні вікна гармонійно поєднуються, створюючи складний ритм фасаду.

фото: lia.lvivcenter.org

фото: Myroslava Marych

фото: blog.karpaty.info

А самі фасади будівлі — це справжня енциклопедія міфологічних істот та класичних орнаментів: тут і леви, і сфінкси, і складні рослинні рельєфи. Головний вхід оформлений у вигляді портику з напівколонами та трикутним фронтоном, прикрашеним статуями жінок, що лежать. Процес будівництва був тривалим: розпочавшись у 1892 році, вілла була готова до заселення у 1896-му, а у 1904 році зазнала суттєвої перебудови, під час якої було надбудовано другий поверх та третій ярус вежі, що надало споруді сучасного вигляду.

Територія довкола вілли огороджена кованою огорожею роботи відомого майстра Яна Дашека. На головній брамі можна побачити вензель "CH", що з’явився пізніше, коли власником став граф Мечислав Ходкевич.

фото: Вікіпедія

Інтер’єри палацу

Внутрішнє планування вілли поєднує в собі парадність та функціональність. На першому поверсі розташовані великі зали з високими стелями, де колись приймали львівську інтелігенцію та бізнес-партнерів. На другому поверсі планування більш закрите, коридорного типу. 

До наших днів збереглися автентичні дерев’яні сходи, ліпні плафони та стіни. Особливої уваги заслуговують каріатиди в залі другого поверху — рідкісний приклад використання таких фігур в інтер’єрі приватних будинків. Підлога в деяких приміщеннях вимощена плиткою з майстерні самого Івана Левинського.

фото: blog.karpaty.info

фото: blog.karpaty.info

Від радянської націоналізації до викликів війни

У 1939 році, з приходом радянської влади, будинок був націоналізований. Від колишньої розкоші залишилися лише стіни та ліпнина, більшість внутрішніх скарбів було втрачено. З 1950-х років тут облаштували дитяче відділення туберкульозного диспансеру, а згодом — лікарсько-фізкультурний диспансер. Сьогодні тут працює Центр спортивної медицини і реабілітації, де проходять обстеження професійні спортсмени та олімпійські чемпіони.

фото: lia.lvivcenter.org

Незважаючи на статус медичного закладу, вілла залишається однією з найбільш кінематографічних локацій міста. Її архітектура стала декорацією для багатьох історичних стрічок, зокрема серіалу "Кава з кардамоном" та фільму "13-й автобус". 

Проте сучасність принесла нові виклики. 4 вересня 2024 року під час масованої ракетної атаки на Львів вілла Юзефи Франц опинилася в епіцентрі ударної хвилі. Вибух пошкодив близько 70 вікон, обвалив частину гіпсових карнизів, тиньку та стель усередині приміщень. Було пошкоджено медичне обладнання та старовинні вхідні двері. Це стало черговим трагічним нагадуванням про вразливість культурної спадщини.

Сьогодні вілла потребує ґрунтовної реставрації. Хоча польський інститут "Polonika" вже анонсував підтримку у відновленні пошкоджених пам’яток, обсяг робіт залишається величезним.

• Вілла Вітошинських: що відомо про архітектурний діамант Тернополя, який вимагають відреставрувати містяни