Журналістці "Еспресо.Захід" вдалося поспілкуватися з дружиною чоловіка.
Фото: Еспресо
Остап Решітник у війську з 2009 року. Коли розпочалася війна у 2014 році він щороку їздив на ротації, надавав допомогу військовим. У війську працював у санепідемслужбі. Разом з побратимами забезпечували безпеку людей. Обробляли приміщення від гризунів та всіляких комах. Також був водієм санітарних служб, які надавали допомогу військовим та медикам. А також виконував інші обов'язки, які покладали на військового.
"Хто, як не я", - казав Остап Решітник про своє рішення піти у військо. Дружина Ольга пригадує, що сім'я не сильно заперечувала, тому що це було його покликання.
"Казав, я хочу до хлопців. Я їм там потрібен", - розповідає Ольга Решітник.
За роки АТО та ООС Остап Решітник був у багатьох госпіталях Донеччини та Луганщини. Зокрема працював у Маріуполі, Сєвєродонецьку. А 18 лютого 2022 року знову їхав на чергову ротацію у Маріуполь у 555 мобільний госпіталь. Під час від'їзду не говорив, що Росія може розпочати повномасштабну війну.
"Можливості спілкуватися не було. 24 лютого почалася велика війна, 26 я зовсім коротко декілька хвилин розмовляла з ним. Потім його чула донечка першого березня. А в середині березня росіяни скинули авіабому на госпіталь і повноцінний зв'язок ми втратили. Було лише кілька повідомлень від початку березня до третього квітня. Тоді ми отримали останню звістку - живий, здоровий", - пригадує Ольга Решітник.
Фото: архіви родини Решітник
З того часу була постійна надія, що чоловік подзвонить. Але марно. Дружині довелося ще відволікати дітей, щоб вони не надто хвилювалися за батька. Зізнається, намагалася відсторонити їх від інформації, щоб вони не сприймали все дуже глибоко.
У кінці квітня, гортаючи російський телеграм канал, Ольга побачила фотографію чоловіка з підписом: "вони зробили правильний вибір, склали зброю та підняли руки вгору". Так дізналася, що Остап Решітник у полоні ворога.
"У першу чергу подзвонила до командира. Ми почали шукати різні шляхи: зверталися до волонтерів, спецслужб, збирали документи, мільйон дзвінків, повідомлень, дуже багато різної інформації. Було багато моментів відчаю. Всюди, куди ми зверталися, були однакові відповіді, наберіться терпіння, ми робимо все можливе. Цей період невідомості був важкий. Також вже пізніше ми дізналися, що чоловік був поранений", - зізнається Ольга Решітник.
За майже два роки полону родина не мала жодної інформації про чоловіка, крім фото з російського телеграм каналу. Вони не тішили себе думками про обмін, щоб уникнути розчарування. Навчилися жити в очікуванні. Надія на обмін з'явилася, коли оприлюднили списки військових на обмін. Там знайшли ім'я чоловіка.
"Ми це сприйняли, як ще один вкид, адже було багато дезінформації. Втім сподівалися, якщо чоловік потрапив у список, значить не дарма. Надія з'явилася ще більше, бо ось нарешті, хоч десь він з'явився, можливо, скоро щось проясниться", - каже Ольга Решітник.
Читайте також: Донька звільненого з полону військового розповіла про зустріч після обміну
Фото: архіви родини Решітник
І ось через два тижні родина отримала довгоочікувану, щасливу звістку. 3 січня близько шостої вечора до жінки передзвонили з СБУ та повідомили, що чоловік вдома, в Україні.
"У перші хвилини я не повірила, що це дійсно правда, - зізнається Ольга. - Ми навчилися стримувати себе, не очікували чогось вже, негайно, тому перші емоції це були навіть шок від якого ми ще досі не оговтались.
Донечка також була шокована, вона тішилася, сміялася. У сина були кардинально інші емоції. Він плакав весь вечір, доки не почув голос батька".
Очікування дзвінка чоловіка тривало від шостої години дня майже до опівночі.
"Це був такий довгий період. А, коли ми вже почули цей дзвінок, були сльози, емоції, шок, але раді чути нарешті його голос, - розповідає про перші емоції Ольга. - Він зараз у досить хорошому стані, радий, що нарешті може чути дітей. Каже, робить все можливе, щоб якнайшвидше повернутися додому, щоб швидше змогти обійняти всіх нас. Тому ми також з радістю чекаємо його вдома".
Наразі родина не знає, коли зможе бути разом, адже чоловік ще реабілітується. Все залежить від стану його здоров'я.
"Це вже дурниці, можна почекати. Головне - ми знаємо, що він тут, є зв'язок, є спілкування. Тих кілька днів чи тижнів можна почекати", - підсумувала Ольга.