День Трьох Святителів – Василія, Григорія й Івана: історія й значення свята

"Еспресо.Захід" розповість більше про свято та значення трьох вселенських учителів для церкви.

Три отці – ієрархи-святителі – це провідні вчителі віри, святості й науки Христової Церкви. За їхні заслуги східна церква називає їх у своїх богослужіннях рівноапостольними, органами Святого Духа, колонами церкви та вчителями вселеної. У народі цей празник називають ще "Трьох Святих" й вітають з іменинами Василів, Григоріїв та Іванів.

Читайте також: Василія, Тетяни та Водохреща: церковний календар на січень 2026 року

Трьох Святителів: історія виникнення свята

Поштовхом до встановлення свята була велика суперечка у другій половині XI ст. про те, хто з трьох святих є більш цінний для церкви. Одні вище ставили святого Василія Великого, інші – святого Григорія Богослова, а ще інші – святого Йоана Золотоустого. 

Цю суперечку розв'язали самі святителі. Вони спочатку кожен окремо, а потім усі троє з'явилися Йоанові – єпископові міста Евхаїти, який відзначався мудрістю, знанням, чеснотами, і сказали: "Нема між нами ні першого, ні другого, але як назвеш одного, то за ним ідуть два інші. Установи, отже, святкування нашої пам'яти в одному дні так, як ми одне в Бога, а ми будемо помагати для спасіння тим, що святкуватимуть нашу пам'ять".

Єпископ Йоан зробив, як йому доручили святителі. Богослужба празника оспівує і прославляє трьох святителів за їхню гарячу любов до Бога і ближнього, непохитну віру, значення для Церкви, світлі чесноти, Божу мудрість та заступництво.

Про святих Василія Великого, Григорія Богослова й Івана Золотоустого

Усі троє святих жили в IV столітті. Святий Василій і святий Григорій походили із Кападокії (Мала Азія), вони були близькими друзями, майже однолітками. Йоан Золотоустий – антіохієць, молодший від них на 20 років.

Василій Великий народився у багатій та благочестивій родині у місті Кесарії Каппадокійській. Його батьки і діди – визначні патриції, заслужені і впливові люди в суспільстві. Св. Василій з дитинства мав надзвичайні здібності, кмітливість, велике прагнення до знань. Заможне положення батьків відкрило йому дорогу до найвищих і найславніших шкіл і викладачів того часу.

Як архієпископ Кесарії у Каппадокії, він проявив себе як оборонець святої віри, гарний організатор, хороший оратор-проповідник, письменник, реформатор богослужіння і святої літургії, опікун сиріт та убогих, законодавець монашого життя в монастирях. За його заслуги церква дала йому титул Великого.

Один із найшанованіших на Русі святих. Його пам'ять також вшановуємо 1 січня.

Григорій Богослов – великий християнський святий, візантійський богослов і ритор, константинопольський патріарх.

Його батько, що тоді вже був єпископом, висвятив його на священника, а пізніше св. Василій призначив його єпископом Сазіми. Св. Григорій через кілька років став архієпископом Константинополя.

Відзначився як досконалий проповідник, проповіді Григорія – це мистецькі перлини риторики. Догмат про Святу Трійцю св. Григорій кладе в основу християнської релігії. За свої богословські досягнення дістає звання Богослова. Візантійці називали його християнським Демосфеном.

Іван Золотоустий (також Йоан/Іоан) – один із засновників Константинопольського патріархату, патріарх Константинопольський, вселенський учитель, блискучий оратор, адвокат і релігійний полеміст. 

Проповідь була важливою частиною його життя і душі. Ними він надихав і захоплював великі маси людей. У своїх проповідях давав гарне пояснення великої частини Святого Письма, Старого й Нового Заповіту. За палкі і надихаючі проповіді отримав назву Золотоустий.

Завдяки своїм світлим талантам він став архієпископом Константинополя. До нас дійшло близько 800 його проповідей, книга про священство та багато листів. На території сучасної України ще в княжі часи його проповіді знали всі. Збірник князя Святослава з 1033 року містить у собі витяги з творів Івана Золотоустого, Василія Великого, Григорія Богослова, Афанасія Великого, Григорія Міського й інших.

Значення свята

Життя цих трьох великих ієрархів було наповнене численними випробуваннями. Святитель Василій Великий зазнавав гонінь від єретиків та від царської влади, яка сприяла їм. Святий Григорій Богослов у малій громаді в Константинополі проповідував Істину тоді, коли навколо все було опановане аріанами. А в час перемоги над єрессю він був змушений віддалитися на батьківщину через заздрість та інтриги. Святитель Іван Золотоустий за слово правди був зненавиджений сильними світу цього, неправедно засуджений і помер у вигнанні.

"Ці три вселенських вчителя за життя не тільки не втішалися заслуженою за свої численні труди славою, але зазнавали несправедливих утисків. Проте їхній приклад спонукає нас пам’ятати, що випробування і спокуси – тимчасові, а радість і блага, які Бог приготував для нас – вічні. Тож як би не було складно, за прикладом трьох святителів маємо йти шляхом правди і вірності істині, і тоді досягнемо того, чого й вони досягли – блаженного вічного життя", – пояснюють у ПЦУ.