День народження ФК "Карпати": досягнення львівського клубу та як зелено-білі здобули кубок Львову

"Еспресо.Захід" нагадає історію футбольної команди "Карпати", чому теперішні "Карпати" – це той самий і, водночас, не той самий клуб, та які відомі гравці грали за цю команду.

Історія ФК "Карпати": як виник легендарний клуб

Фото: соцмережі

Запитайте чи не будь-якого львівського футбольного вболівальника зі стажем, що за свято 18 січня, і ви почуєте – день народження ФК "Карпати". Так, офіційна дата створення команди— 18 січня 1963 року, адже так було вказано у програмці до першого офіційного матчу команди зі Львова. Та це не означає, що команда виникла на порожньому місці.

У сезоні 1962 львівська команда "Сільмаш", вигравши чемпіонат і Кубок Львівської області, здобула право грати у класі "Б". Проте перед початком сезону 1963 Федерація футболу СРСР провела чергову реорганізацію радянського футболу, де було передбачено місце для команди зі Львова. На той час у місті була лише армійська команда СКА (Львів), де гравці довго не затримувалися, бо покидали клуб після закінчення військової служби, а найсильніших брав до себе головний армійський клуб країни — ЦСКА (Москва). Тому керівництво міста вирішило створити незалежний від війська цивільний колектив, де можна було б збирати найсильніших гравців Львова.

У грудні 1962 року в будівлі обласної ради профспілок на проспекті Шевченка в кабінеті тодішнього голови профспілок Львівської області та екс-голови обласної федерації футболу Гліба Климова зібралися тренери "Сільмаша" Юрій Зубач та Василь Соломонко, а також директор заводу "Львівсільмаш" Іван Антонович Калініченко, щоб обговорити назву нового клубу. Адже назву "Сільмаш" визнали невідповідною для змагань такого високого рангу. Розглядали варіанти "Спартак" чи "Динамо", бо такі клуби існували наприкінці 1940-х у Львові, і назву "Галичина", яку визнали надто патріотичною, адже комуністичне керівництво не затвердило б її. Топонім "Карпати" запропонували Гліб Климов і Юрій Зубач, обґрунтувавши це тим, що за географічним принципом названий, наприклад, дніпровський "Дніпро". 

Усі колективи в радянський час були "прив'язані" до певних виробничих об'єднань чи спортивних товариств, тому "Карпати" ввійшли до товариства "Авангард", а спонсором клубу став Львівський телевізійний завод "Електрон". Із "Сільмаша" в новоствореній команді опинилося тільки двоє: Ігор Кульчицький (майбутній капітан у кінці 1960-х) і Йосип Фалес, зате новостворений клуб перебрав смугасті зелено-білі кольори "Сільмаша". Команду підсилили гравцями львівського СКА і приїжджими футболістами.

Перед львівськими вболівальниками колектив вперше постав 14 квітня 1963 року, коли у товариській грі на стадіоні "Динамо" леви приймали "Зеніт" (Іжевськ) і здобули перемогу 1:0.

Офіційний дебют "Карпат" відбувся 21 квітня 1963 року проти гомельського "Локомотива" (перемога 1:0, гол на рахунку Анатолія Крощенка). Перший свій сезон клуб завершив на 7 місці серед 18 команд.

Найважливіше досягнення ФК "Карпати" - Кубок СРСР 1969 року

Фото: соцмережі

У середині 60-х львів'яни закінчували чемпіонати у другій групі класу "Б" переважно у першій десятці — для вищих досягнень бракувало стабільності виступів. Хоча у 1965 році колектив був за крок від пониження у класі через "особливості" регламенту чемпіонатів СРСР.

У чемпіонаті 1966 року відбулося значне оновлення складу, дебютувало багато молодих футболістів, які згодом прославляться на всесоюзному рівні. Це, зокрема, Ростислав Поточняк і Володимир Данилюк. Сезони у 1966 та 1967 роках були малоуспішними через зміну поколінь. Та вже 1968 році гра налагодилася, особливо завдяки молодому бомбардиру Володимиру Данилюку. Упродовж 1960-х і 1970-х років цей футболіст неодноразово ставав найкращим бомбардиром в історії клубу, а його рекорд, 88 голів, не перевершено й донині.    

Найвидатнішим для ФК Карпати став 1969 рік. Новим головним тренером став Ернест Юст. Левам у чемпіонаті до трійки потрапити не вдалося, тому всі сили команда кинула на кубкову боротьбу.

У Кубку СРСР "Карпати" в домашніх матчах здолали одеський СКА, єреванський "Арарат", одеський "Чорноморець" і у 1/4 фіналу мали грати з воронезьким "Трудом". Але якщо попередні три гри волею жереба львів'яни проводили вдома, то проти воронежців, які несподівано вибили московський "Спартак" мали грати на виїзді. Важка перемога 1:0 вивела "Карпати" до півфіналу — на миколаївський "Суднобудівник". 50 тисяч уболівальників на трибунах чекали реваншу, адже минулого року саме миколаївці завдали "зелено-білим" єдиної поразки у фінальній групі. Цього разу "Карпати" впевнено перемогли — 2:0.

На фінальний кубковий матч, влада Львова замовила спеціальний потяг "Львів-Москва", який напряму доставив до столиці СРСР сотні львівських уболівальників, переважно робітників підприємств міста (заводів "Електрон", "Львівсільмаш", ЛАЗ, швейної фірми "Маяк" та ін.)

Тож, 17 серпня 1969 року "зелено-білі" вийшли на поле московського стадіону в Лужниках на поєдинок проти фаворита — вищолігового СКА (Ростов). Львів'яни пропустили гол уже на 20-й хвилині. У першому таймі "Карпати" не змогли відігратись. Але тисячі вболівальників зі Львова гнали улюбленців уперед.

"Коли ми виходили на розминку, сидів сектор львівських уболівальників, тисяч із чотири осіб. І під акордеон лунала "Черемшина", - розповідав згодом Петро Данильчук, захисник "Карпат".

"Ота пісня "Знову буйно квітне черемшина…", яка лунала над стадіоном, зробила з нами щось неймовірне — у мене від хвилювання аж сльози виступили…", - казав Ігор Кульчицький, тодішній капітан "Карпат".

У другій половині українці переломили хід гри — голи Лихачова і Булгакова вивели львів'ян уперед. Наприкінці гри ростовці забили гол із офсайду та українці довели матч до перемоги.

"На трибунах стадіону запалюються факели. Далеко яскріє транспарант: "Кубок — Львову!" На ньому — традиційний львівський лев тримає найвищу з нагород вітчизняного футболу. І ось після вручення Кубка довкола зеленого поля Лужників крокують переможці…", - писали у газеті "Львівський залізничник", 21 серпня 1969.

Львів’яни так і залишилися єдиною командою, яка на момент завоювання почесного трофея не виступала в елітному радянському дивізіоні. До того ж, ані до, ані після "Карпат" Кубок СРСР не виборював настільки молодий клуб, леви здобули титул вже на сьомому році існування. 

"Карпати", вигравши Кубок СРСР з футболу, вибороли право представляти країну в Кубку володарів кубків сезону 1970/71. На першому етапі, 1/16 фіналу, українці грали проти румунської "Стяуа", яким поступилися у двометровому протисяянні.

У 70-х роках ФК Карпати показували гідні результати у турнірній таблиці, були в лідерах свого чемпіонату. Однак повторити історичне досягнення так і не вийшло.  1979 рік став бенефісом нападника Степана Юрчишина — він встановив рекорд першої ліги, забивши за сезон 42 голи (у 42 проведених поєдинках). Завдяки такій результативності форварда навіть запросили до національної збірної СРСР, де серед інших футболістів він був єдиним представником з нижчої ліги.

Однак у 1982 році сталася футбольна трагедія – через брак фінансів вирішили об’єднанити дві львівську команди в одну - СКА "Карпати" . Нова команда спершу показувала непогані результати, але потім скотилася на дно турнірної таблиці. Та у кінці 80-х років відбулося відродження народної команди, в тому числі через тиск багатьох футбольних спеціалістів, які вимагали повернути зелено-білі "Карпати". Це сталося у січні 1989 року.

Часи незалежності: від третьої сили чемпіонату до падіння в нижчу лігу

Фото: соцмережі

Після здобуття незалежності "Карпати" виступали у вищій лізі України починаючи з першого ж сезону (1992). У сезоні 1997-98 "Карпати" посіли 3-є місце, що є найкращим результатом за історію клубу. Також клуб двічі дійшов до фіналу Кубка України: у сезонах 1992/93 і 1998/99. Ті результати "Карпати" показували під керівництвом головного тренера Мирона Маркевича, який очолив клуб у 1992-му і працював там до 1999 року.

Важливим для внутрішнього життя команди був 2001 рік, коли почесним президент футбольного клубу Карпати став бізнесмен Петро Димінський, який відповідав за фінанси команди аж до 2020 року, коли остаточно продав клуб.

На початку 2000-х львівські леви почали втрачати позиції. Хоч Мирон Маркевич декілька разів повертався і намагався врятувати народну команду, однак у 2004 році "Карпати" посіли перодстаннє місце в турнірній таблиці та вилетіла в першу лігу. Та попри це, карпатівці в наступному сезоні змогли досягти півфіналу Кубука України, здолавши чемпіона України – ФК "Шахтар". Яскравою зіркою "зелено-білих" став бразильський нападник Вільям Роша Батіста.  З 2006 року "Карпати" знову повернулися до футбольної еліти. Особливо пам’ятним для львів’ян став період під керівництвом білоруса Олега Кононова. Здобувши 5-місце в чемпіонаті, команда мала змогу виступати у Лізі Європи. Улітку 2010 року "Карпати" за підсумками двох ігор пройшли у вирішальному раунді плей-оф Ліги Європи турецький "Галатасарай" (2:2 у Стамбулі, 1:1 у Львові), при чому вирішальний м'яч Артем Федецький після передачі Ігоря Худоб'яка провів уже в доданий час. Однак левам випала "група смерті" у груповому етапі турніру: "Боруссія" (Дортмунд), "Севілья" та ПСЖ.

Після цього, "Карпати" ще кілька років показували непоганий результат, однак команду почала трусити внутрішня турбулентність та часті зміни тренерів. Перед чемпіонатом 2014/15 "зелено-білих" очолив хорват Ігор Йовічевич. Він одразу став улюбленцем львівських уболівальників за те, що вивчив українську мову, намагався грати у цікавий футбол і вводив молодих вихованців до основного складу. Однак команда не показувала результатів і його звільнили.

Розформування ФК "Карпати" та воскресіння оновлених "Карпати" (Львів)

Потрапивши у скандал, будучи фігурантом смертельного ДТП на Львівщині, Петро Димінський поступово відійшов від керування ФК "Карпати". До керівництва клубу став  Олег Смалійчук. Однак через брак фінансування, команду усунули з прем’єр-ліги України. По-суті, з літа 2020 року команда розвалилася. Адже 14 жовтня 2020 була зареєстрована нова команда з метою продовження традицій команди "Карпати", яку остаточно розформували влітку 2021 року. Керівником нових "Карпат" став легендарний футболіст Степан Юрчишин.

Новий клуб грав у чемпіонаті України серед аматорів у сезоні 2020/21, а влітку 2021 року розпочав виступи в другій лізі України. У сезоні 2022/23 ФК "Карпати" виступають у групі А Першої ліги України.

Фото: ФК "Карпати"

Юридично "Карпати" не є правонаступником розформованих "Карпат", адже тоді б довелося платити всі борги колишньої команди, однак для львівських вболівальників, нові Карпати – це продовжувачі славних традицій колишніх "Карпат", які назавжди вписали в історію своє ім’я, здобувши кубок в 1969 році. До того ж, з черговим поверненням до крісла тренера "зелено-білих" Мирона Маркевича, у Львові вірять, що нові "Карпати" зможуть знову бути в лідерах чемпіонату України. Вже цього року львівські леви мають шанс поборотися і спробувати свої сили серед найсильніших команд України.

Читайте також: ФК "Карпати" увійшов у топ-10 за аудиторією в соцмережах серед клубів України