Сильна українська армія на нашому кордоні за кілька років оборонятиме нас від навали голодних росіян, – Сергій Згурець

19 квітня і президент України Володимир Зеленський, і секретар Ради нацбезпеки та оборони Олексій Данілов заявили – Росія почала наступ на Донбасі, про який довго говорили. 

Про те, якою може стати битва за Донбас і чого чекати після неї, "Еспресо.Захід" поспілкувався зі Сергієм Згурцем – військовим експертом, директором інформаційно-консалтингової компанії "Defence Express", автором наукових видань, довідників та книг, присвячених оборонно-промисловому комплексу України, тенденціям на світовому ринку озброєнь, розробці та виробництву військової техніки.

Кінець першої фази війни

Можна сміливо говорити, що в ці дні російсько-українська війна переходить у свою наступну фазу, каже Сергій Згурець.

"Першою фазою ми умовно вважаємо відбиття бліцкригу і відступ росіян від Києва, Чернігова і Сум, звільнення нашої території під ударами Збройних сил України, а також зміна подальшої тактики Російської Федерації.

Зараз настала друга фаза війни. Вона полягає в тому, що ворог намагається військовим чином досягти політичних цілей, задекларованих раніше. Йдеться про контроль Росії над Донецькою, Луганською областями та контроль за південним сухопутним коридором від Криму до території РФ. Задля цього й планувалася оця так звана друга битва за Донбас". 

Першу фазу війни, каже Згурець, росіяни провалили з кількох причин. Зокрема, через  низький рівень співпраці між різними угрупованнями. Крім того, російська армія не змогла скористатися своєю чисельністю, яка, в поєднанні з логістичними недопрацюваннями, стала якоюсь мірою слабкою стороною агресорів.

"Колона під Києвом, про яку багато говорили (та, що розтягнулася на понад 60 кілометрів), – яскравий приклад російських проблем. Техніка не могла з'їхати з дороги, боячись застрягнути. Натомість фактично застрягла на автошляхах, бо в такій колоні техніка не могла маневрувати чи навіть нормально заправитись пальним", – каже експерт.



А чи не головною причиною невдач стала недооцінка сили противника – як Збройних сил, так і українського народу. Люди, замість зустрічати росіян хлібом-сіллю, почали чинити опір чи, принаймні, демонструвати прохолодне ставлення до окупантів. Навіть комп'ютерне моделювання, що його використовували американці, давало прогноз про російську перемогу впродовж 72 годин. 

Битва за Донбас: якою вона буде

"Сьогоднішня тактика росіян передбачає накопичення сил для того, щоб забезпечити спробу оточити наші війська в зоні ООС за рахунок двох напрямків. Перший – від Ізюма в тил наших військ, другий – з Маріуполя і на північ. Оці дві вісі якраз лежать в основі цієї поточної тактики Російської Федерації.

Безпосередньо на ізюмському напрямку вони накопичили 22 батальйонно-тактичні групи (хоча там насправді вони дещо по-іншому сформовані). За нашими оцінками, це в межах 18 тисяч особового складу, близько 450 танків, 600 броньованих бойових машин і таке інше. Ще 14 тисяч сконцентровані на донецько-луганському напрямку".

Серед негативних моментів Згурець відзначає той факт, що тепер логістичних провалів, як у перші тижні наступу, росіяни, очевидно, вже не допустять. 

"Є показники, які не можуть нас не турбувати. Це, зокрема, велика насиченість артилерією різної потужності, а також так зване коротке плече підвозу боєприпасів, палива та їжі в російських військ. Воно справді дуже коротке і фактично дозволяє без обмежень використовувати такі запаси, адже всі ці речі можуть безпосередньо постачатися з-за кордону з Російською Федерацією. Раніше, в Чернігівській битві і під Києвом, плече підвозу перевищувало 100 кілометрів. Така дистанція – на межі вимог до логістичного забезпечення. 

Це створює певні загрози для нас, бо в цій ситуації Росія використовуватиме звичну радянську тактику: ставку на потужність артилерії різного калібру як перший елемент проведення наступальної операції, далі – авіація, а потім – безпосередній наступ. Паралельно з цим будуть здійснювати удари високоточним ракетним озброєнням по всій території України. Я не виключаю, що на якійсь бойовій фазі наступу будуть активізовані удари безпосередньо по Києву та інших центрах, що мають політичне, культурне й емоційне значення для українців. Тобто наступ поєднуватимуть із масованим застосуванням ракетного озброєння", – прогнозує експерт.

Разом із тим Сергій Згурець відзначає, що до відбивання цього наступу ЗСУ довго готувалися. Крім того, сили та наміри ворога чудово відомі українському військовому командуванню. Тому, замість того, щоби дати оточити себе, Збройні сили України за умови вдалого маневрування можуть добитися того, що в оточенні опиняться саме війська агресорів.

Що буде після Битви за Донбас?

"Важливий сьогоднішній компонент полягає в тому, що ми маємо берегти своїх солдат і офіцерів. У нас немає такої кількості людей, як у РФ, і ми не можемо ризикувати їхнім життям без надмірної на те причини. Тому нам потрібна розумна оборона, яка передбачає в тому числі і здавання територій, запуск на неї ворога, а потім, із правильним плануванням місця удару, сил і засобів, просто його знищувати і звільняти ці території", – пояснює Згурець. 

Він каже: ті сили, які сконцентрували росіяни на Сході, ніяким чином не забезпечить Росії те кратне перевищення, яке гарантує успішне проведення наступальної операції. 

"Тут немає ані перевищення 1 до 5, ані 1:3. А, якщо взяти до уваги низький моральний дух російської армії, то я взагалі не певен, що ці наступальні операції можуть бути успішними. Ба більше – ми очікуємо, що Генеральний штаб ЗСУ зможе спланувати проведення цієї операції таким чином, що, за рахунок гнучкої активної оборони і за рахунок маневрування силами та засобами на великих ділянках фронту ми зможемо нанести значне враження силі противника. І це, як на мене, є головним завданням цієї донбаської операції, що є проміжним елементом бойових дій за звільнення України від загарбників.

Що ми будемо діяти далі? Перейдемо на третю фазу, що передбачатиме формування вже іншої стратегії, пов'язаної зі звільненням території, зайнятої загарбниками. Це потребує інших вимог до техніки озброєнь, яке використовується. Але, я думаю, ми знайдемо способи, як це ефективно зробити. 

Скажімо, я є прихильником того, щоби сьогодні в Битві за Донбас ми не ставили суперзавдання – одним маневром і відбити атаки, і забезпечити максимальне витіснення ворога з усіх територій (Донецьк, Луганськ, Херсон). Ці заходи є правильними, але треба чітко розраховувати, чи вистачить у нас для цього сил і засобів. Сподіваюсь, що Генеральний штаб чітко розуміє баланс між нашими можливостями, можливостями ворога і оптимальною стратегією – скільки ми можемо скерувати сил на таку операцію", – наголосив Згурець.

Яка зброя потрібна українцям?

Битву за Донбас українським військовим доведеться проводити тим озброєнням, яке є в нас на цей момент – наголошує Сергій Згурець. Він каже: визначну роль тут (з обох сторін)  відіграватиме артилерія.  

"Там ми маємо значні відкриті території, а це відводить на другий план застосування тих же ПТРК, протитанкових засобів ближньої дії. Спочатку ми маємо зірвати наступ ворога артилерією, а потім вже можемо використовувати ПТРК ближньої дії. 

Якщо ми говоримо про закордонне озброєння, то нам сьогодні якраз катастрофічно не вистачає засобів ураження на відстані понад 100 кілометрів. Сьогодні наша максимально далека рука – це 100-120 кілометрів (йдеться безпосередньо про оперативно-тактичний комплекс "Точка"). 

Ми просили американців та інші країни, аби ми отримали ракетне озброєння з дальністю дії, умовно кажучи, до 300 кілометрів. Потрібне вчасне постачання таких озброєнь, які є, зокрема, в Сполучених Штатів на базах зберігання. Це не найсучасніші зразки, але це – зразки, які в американців є. Тому що багатьох сучасних зразків просто не існує в тому форматі, який би дозволив нам завтра його отримати, їх треба виготовляти (особливо це стосується засобів протиповітряної оборони). Коли ми говоримо про ракетні ударні комплекси а-ля "ATACMS", які можуть знищувати цілі до 300 кілометрів в різних версіях, то вони в американців зараз є. І якби вони були поставлені дуже швидко, то, значною мірою, вони могли б змінити ситуацію на полі бою, забезпечивши нам можливості знищувати ворожі аеродроми з гелікоптерами і літаками, знищувати на дальніх підступах ворожі колони. І тоді вже те, що прорвалося через вал високоточного озброєння та нашої артилерії, потім вже знищувалося б протитанковими комплексами ближньої дії", – пояснює Згурець.

Це озброєння в партнерів просили і президент України, і міністр оборони. Навіть якщо ці прохання будуть почуті, каже експерт, то це озброєння отримають вже після Битви за Донбас, на наступній фазі війни – фазі звільнення території України.

А от щодо уніфікації різноманітних озброєнь, отриманих від різних країн, Згурець радить не турбуватися. Розмаїття зброї не є проблемою сьогоднішнього дня.

"До уніфікації ми повернемося тоді, коли ми виграємо війну, і тоді просто позбавимося від зайвого озброєння. Ми не є заручниками того, що нам дали. Ми є заручниками того, що нас треба саме зараз якомога більше зразків, які відповідають нашим потребам", – зауважив експерт. 

Сильна армія потрібна і після краху Росії

Стосовно безпекових формул, створення яких Україна і Росія піднімають на переговорах, Сергій Згурець говорити не готовий. Каже – все одно жоден юридичний механізм та жодна угода з обмеження зброї зараз не діють

"Я зараз мислю в коротших категоріях. Вони полягають у проведенні операції за звільнення Донбасу. Потім – накопичення сил для звільнення території від російських загарбників (повністю, включно з Кримом). А вже після того – укладання якихось юридичних процедур, які унеможливлять такі загрози для України в подальшому. Найбільш правильний шлях після витіснення російського агресора полягатиме в побудові формули для держави, що буде жити в умовах готовності відбити напад противника в постійному форматі. 

Так треба робити, якщо, звісно, під тиском США та європейської спільноти ми не доможемось розпаду Російської Федерації як країни і добитися повної мінімізації загрози з боку РФ. А саме це, я вважаю, є головним завданням для світової спільноти. А не побудова якоїсь обмеженої формули, яка буде рятувати Україну від загрози Російської Федерації".

Добитися економічного краху Росії завдяки санкціям, переконаний Згурець, можна вже за кілька років. Треба лише, щоб їх поширили на економічний компонент діяльності Росії через обмеження продажу насамперед енергоносіїв.

"Питання дефолту – це найближчий час. Потім потрібно не дати їм можливості отримувати будь-яку зовнішню фінансову ін'єкцію за вуглеводні. І, думаю, що знадобиться від 3 до 5 років, поки станеться колапс економіки Російської Федерації.

І тоді нам все одно потрібні будуть міцні кордони. Бо тоді орки знову будуть бігти сюди, але вже від власної бідності. І, щоби вони не совгались за наші кордони, армія, як елемент захисту країни, знову буде потрібна. Хоча вже й в іншому вимірі", – підсумував Сергій Згурець.