Що там з Остапом Стахівим? Блог Катерини Бенюк

Останнім часом судові засідання у цій справі почастішали. Зокрема, суд тричі засідав цього тижня – 20, 21 та 23 листопада. І ці засідання яскраво показують, як захисники Остапа Стахіва намагаються затягувати процес, бо, видається, це єдине рішення, яке дозволяє обвинуваченому перебувати на свободі та продовжувати свою діяльність.

Зокрема, 20 листопада група адвокатів львівського провокатора намагалася усунути прокурорів, в тому числі й Олега Телефанка. Так, адвокат Михайло Магарський подав заяву на відвід групи прокурорів, бо нібито вони вводять суд в оману, аргументуючи своїми побоювання, що частина ухвал у справі можуть бути фальсифікованими.  Однак, суддя Христина Мисько не знайшла достатніх обґрунтувань для відводу.

Тоді захисник Остапа Стахіва Магарський подав заяву на відвід судді Мисько, що, між іншим, сторона захисту робить вже вдруге.  23 листопада суддя Радченко також не задовольнив цю заяву, бо обґрунтування було таке ж, як і щодо прокурорів, і не містило об’єктивної аргументації. Що цікаво, на це засідання адвокат Магарський не з’явився, і захист Стахіва просив його перенести. Зважаючи на те, що справа тягнеться дуже довго, з 2021 року, такі дії видаються досить вдалими маневрами зволікання. Проте, мабуть, суддя Радченко хотів швидко з цим покінчити, й у нього така можливість була, адже відсутність адвоката у такому питанні не є обов’язковою.

Про ознаки навмисного затягування судового процесу говорив і прокурор Олег Телефанко, звертаючись до судді. Він також пояснив у розмові зі мною, що суд не може заборонити стороні захисту заявляти про відводи чи прохання про перенесення, адже це йде всупереч з процесуальним кодексом. Єдине, раніше були встановлені часові рамки для ознайомлення з матеріалами справи. На чому також маніпулює захист.

Тут можна лише надіятися, що "відмазки" та приводи для перенесень засідань у захисту закінчаться. З іншого боку, така стратегія навряд чи дуже грає на руку Остапу Стахіву в плані підозр зі сторони громадськості. Адже якщо у прокуратури немає належних доводів чи виграшної справи, то причин затягувати процес у Стахіва немає. Як спеціально фабрикувати проти нього справу, що він, безумовно, й думає.

Щодо самого засідання 23 листопада, то без своєї групи підтримки пан Остап поводився досить скромно. Хоч охорона суду й попереджала, що він любить чіплятися до журналістів та провокувати конфлікти, знімаючи на камеру, цього разу Стахів вирішив дати людям спокій – тобто мені, єдиній вільній слухачці. Можливо, тому, що не зорієнтувався або ж не почувався настільки безпечно та безкарно, як у колі своїх посіпак.

Стахів, на мою думку, виглядав засмученим. Звичайно, нікому не до вподоби, коли його судять. Однак, мимоволі закрадається думка, а чи не є ці спроби захисту затягування процесу відчайдушними останніми кроками перед неминучим кінцем?

А проте пан Остап у своїй манері висловив неповагу суду, а після закриття засідання хотів таки надолужити втрачене та вчепитися до судді Радченка. На що останній відповів: "Якщо хочете розмовляти, то маєте своїх психологів, от з ними й говоріть". Удар нижче пояса.

Загалом, з нетерпінням очікуємо нових судових засідань. Маю надію, що Христина Мисько таки перейде до "турборежиму" і врешті-решт ми побачимо вирок, яким би він не був. 

І трохи нагадаю: у жовтні 2021 року Стахів закликав своїх прихильників йти під Верховну Раду. Того ж року, 16 листопада, у квартирі антивакцинатора провели обшуки. Як тоді повідомили в СБУ, дії Стахіва та його прибічників координували з Росії, щоб створювати на території України "територіальні громади із власною "міліцією" та "економікою"".

Принагідно раджу прочитати: Блогери через соцмережі готують сепаратизм на заході України

Про авторку. Катерина Бенюк, журналістка "Еспресо.Захід".

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.