Сакральні 27/73: не про політику, а ставлення до ковідних паспортів

То ж хоч-не-хоч, а повіриш у те, що українська спільнота справді поділена на третину тих, кому найбільше треба – і працювати, і воювати, і креативити, і захищати справжні цінності. Ще третина – живе минулим, відмовляється і вірити, і голосувати за зміни. Ще третина – тих кому "какаяразница", так зване болото, яке за те і за тих, хто більше і гарніше наобіцяють.

Та, здавалось, це речі, пов’язані лише з політикою чи світоглядним ставленням до історії та реформ. Насправді ж ця градація пустила коріння значно глибше. І, як приклад, ставлення до ковідних паспортів.

Думалось, що-що, а позбавлення обмежень, які принесли умови карантину і в Україні, і у світі, мало б точно об'єднати людей. Та, виявляється, ні!

Як свідчить опитування, проведене компанією Research & Branding Group "Ставлення українців до паспортів вакцинації", лише 27% підтримують його впровадження, а 34% – проти, ще 30% – не визначились. І 9% просто не знали, що відповісти.

Якщо інтерпретувати результати мовою конкретних речей, які за ним заховані, то 73% – поти можливості мандрувати, виїжджати за кордон, мати свободу пересування та безвіз, тобто проти речей, які вдалося здобути лише нещодавно, і які є невід'ємним елементом життя цивілізованого світу.

Натомість їм комфортніше в "чотирьох стінах" чи замкнених кордонах, комфортніше там, де діють обмеження, де сіро від безвиході, проти якої навіть голосувати не наважуються.

Їм, вочевидь, комфортніше з президентом, який кошти, що мали б збільшити темпи вакцинації, а відтак і свободу, заливає у бетон і закатує у асфальт. Комфортніше з міністром охорони здоров'я, який підтримує ці злочинні рішення і не бажає без відкатів домовитись про постачання рятівних щеплень. А може лише обіцяти та виправдовуватись, як і напередодні, коли запевнив, що в Україні паспорт вакцинації з'явиться вже наступного місяця, тобто у терміни, у які і країни ЄС не дуже вірять.

Зрештою, якраз ті ж 73% і обирали цю владу! І, як не прикро, після двох років співжиття і чисельних гучних провалів, переважно продовжують їй симпатизувати.

Та, як показує це опитування, особливо у співвідношенні з найсвіжішими політичними рейтингами, насправді ці люди здатні розчаровуватись у лідерах і партіях, але не схильні змінювати своєї свідомості. Звісно ж, її могли б скорегувати шалені економічні зрушення чи успіхи на міжнародній арені, але в умовах сірості і занепаду – вони залишаються електоральною масою і пострадянським плем'ям.