Тетяна Чорновол лишається на фронті, тимчасово із депутатським мандатом. Кого "ЄС" може провести до Ради після неї

ЦВК відтермінувати набуття її повноважень. 6 жовтня комісія офіційно продовжила строк подання її документів на рік. Відтак мандат залишається вакантним. Якщо Чорновол зрештою відмовиться, шанс отримати місце матимуть наступні у списку — Денис П’ятигорець. а за ним Андрій Левус.

Детальніше про них розповість "Еспресо.Захід".

Денис П’ятигорець: від запорізького "регіонала" до волонтера і волинського активіста

Денис Михайлович П’ятигорець народився 28 грудня 1979 року в Запоріжжі. За освітою він програміст і юрист, має дві вищі освіти. У кінці 1990-х – початку 2000-х П’ятигорець працював в Комітеті виборців України та журналістом регіональних видань, а також координував деякі проєкти ОБСЄ у Запорізькій і Дніпропетровській областях.

У 2010 році, у свої 30, Денис П’ятигорець розпочав політичну кар’єру в лавах Партії регіонів – тодішньої провладної сили. Він балотувався і був обраний депутатом Запорізької міської ради від Партії регіонів. Однак його діяльність як місцевого депутата була далекою від зразкової: за даними місцевих ЗМІ, П’ятигорець став одним із найбільших прогульників сесій міськради й навіть ризикував бути відкликаним через систематичну відсутність. На початку політичної кар’єри він повністю підтримував партійну лінію ПР та режим Януковича. 

Драматичний перелом настав із початком Євромайдану в листопаді 2013 року. Після розгону студентського протесту в Києві 30 листопада 2013-го П’ятигорець демонстративно вийшов з Партії регіонів, відмежувавшись від силового розгону, і невдовзі став позиціонувати себе активним прихильником Майдану. Після втечі Януковича він поїхав на Донбас у зону АТО як волонтер. 

На Волині П’ятигорець з’явився приблизно після 2014 року – і не випадково 

Волинський бізнесмен та народний депутат Степан Івахів (один із засновників групи "Континіум", якій належить мережа АЗС WOG) звернув увагу на молодого активіста із досвідом роботи в політичних технологіях. Між Івахівим та П’ятигорцем зав’язалися партнерські стосунки: за даними журналістів, Політичний досвід П’ятигорця у виборчих кампаніях та схемах підкупу виборців став у пригоді Івахіву, допомігши тому двічі виграти вибори в своєму окрузі на Волині і потрапити до Верховної Ради. П’ятигорець став помічником народного депутата Івахіва на громадських засадах у 7-му та 8-му скликаннях Ради. Він також очолив підтримувану Івахівим благодійну організацію "Патріоти Волині" (спочатку був її прессекретарем з березня 2016, а у квітні 2016 очолив фонд).

Кар’єра у владних структурах не забарилася: 1 жовтня 2018 року Дениса П’ятигорця було призначено заступником голови Волинської обласної державної адміністрації. На той момент головою ОДА був Олександр Савченко, призначений президентом Порошенком, тож П’ятигорець посилив команди Порошенка на Волині напередодні виборів. Сам П’ятигорець підтверджував, що пройшов необхідні спецперевірки перед призначенням і навіть заздалегідь оприлюднив свою електронну декларацію про доходи. 

На посаді заступника Волинської ОДА він курував внутрішню політику та гуманітарний напрям. Проте після зміни влади у 2019 році, коли президентом став Володимир Зеленський, кадрові чистки в областях призвели до звільнення П’ятигорця, як і багатьох інших призначенців попередньої влади.

У позачергових парламентських виборах 2019 року Денис П’ятигорець балотувався за партійним списком "Європейської Солідарності" Петра Порошенка під №28. Партія тоді набрала близько 8% голосів і отримала 23 спискові мандати, тож №28 до Ради спочатку не пройшов. Однак П’ятигорець залишався наступним резервістом списку; після складення повноважень кількома депутатами (Ірина Луценко, Михайло Забродський та інші) його позиція фактично піднялася до №27, одразу за Тетяною Чорновол. 

Публічні висловлювання і позиції

Як блогер і активний користувач соцмереж, Денис П’ятигорець відомий своїми різкими коментарями на політичні теми. Після 2019 року він часто критикував нову владу. Наприклад, коли влітку 2019-го президент Володимир Зеленський запропонував розширити люстрацію на посадовців 2014–2019 років, П’ятигорець висміяв цю ініціативу. Він зауважив, що прихильники “ЗеКоманди” радісно заплескали в долоні, почувши про ідею люструвати всіх чиновників Порошенкової епохи, проте ця ідея була юридично нікчемною. П’ятигорець звернув увагу, що Офіс президента подав законопроєкт про додаткову люстрацію в Раду попереднього скликання у її останній робочий день – тобто свідомо унеможливив його розгляд і ухвалення. Він зробив висновок, що це був скоріше піар-хід, адже нова (9-та) Верховна Рада не могла розглядати законопроєкти, подані до попередньої, якщо ті не були ухвалені в першому читанні . Тим самим, на думку П’ятигорця, команда Зеленського ввела своїх виборців в оману, імітуючи "боротьбу зі старою владою".

Він також висловлював жорстку позицію щодо питань війни на Донбасі, застерігаючи від "мирних планів" Росії. Зокрема, П’ятигорець попереджав, що нав’язаний Кремлем сценарій "миру" – це фактична капітуляція України через надання ОРДЛО автономії, права вето на рішення щодо НАТО/ЄС та фінансування окупованих територій з українського бюджету. Він різко критикував відведення українських військ у 2019 році (Станиця Луганська) без дзеркальних кроків з боку бойовиків, вважаючи це небезпечним прецедентом. 

Підсумовуючи, Денис П’ятигорець – колишній журналіст і політик, чий шлях включає радикальну трансформацію поглядів. Колись висуванець від Партії регіонів у Запоріжжі, він після Майдану перетворився на палкого волонтера, медійника та члена команди Порошенка. На Волині він залишив суперечливий слід: з одного боку, очолював соціальні ініціативи і був заступником голови ОДА, з іншого – заплямував репутацію участю в маніпулятивних акціях на користь олігарха Івахіва. Якщо Тетяна Чорновол остаточно відмовиться від мандата, саме П’ятигорець формально перший претендент зайти до Ради замість неї. 

Андрій Левус: націоналіст, силовик і союзник Парубія

Біографія та основні досягнення. Андрій Мар’янович Левус народився 9 серпня 1979 року у місті Стрий на Львівщині. Він здобув історичну освіту у Львівському національному університеті ім. Франка (закінчив історичний факультет у 2002 році). Ще студентом Левус долучився до патріотичних молодіжних організацій – зокрема, був членом Спілки незалежної української молоді та співзасновником ініціативи "Оновлення країни". Після університету деякий час працював вчителем історії та права у рідній школі.

Політична кар’єра Левуса стрімко піднялася під час Помаранчевої революції. У 2004 році він очолював виборчий штаб Віктора Ющенка у своєму рідному Стрийському районі та керував місцевим штабом партії "Наша Україна". Після перемоги Ющенка Левус працював у медіа-сфері: очолював "Українську інформаційну службу" – пресслужбу Світового конґресу українців.

У 2007–2012 роках Андрій Левус був помічником народного депутата Андрія Парубія. Фактично Левус є давнім соратником Парубія, перебуваючи поряд із ним у політичних проєктах ще задовго до Майдану. У 2012 році Левус також допомагав Валентину Наливайченку (ексголові СБУ) на виборах у Тернопільській області, очолив його штаб по одному з округів.

Під час Революції Гідності (Євромайдану) Андрій Левус увійшов до числа ключових активістів. Він був координатором Самооборони Майдану і керував її Комендатурою у найбільш напружені місяці 2013–2014 років. Ця діяльність зробила його відомим на всю країну як одного з організаторів спротиву режиму.

Після перемоги Майдану Левуса було призначено на високу посаду в силових органах. 26 лютого 2014 року в.о. президента Олександр Турчинов призначив його заступником Голови Служби безпеки України (СБУ). У СБУ Левус відповідав за кадрові питання, допомогу учасникам АТО, звільнення заручників, а також курував департамент інформаційної безпеки. Фактично, він став правою рукою голови СБУ Валентина Наливайченка. Проте кар’єра в спецслужбі тривала недовго: вже 24 листопада 2014 року президент Петро Порошенко звільнив Левуса з посади заступника голови СБУ у зв’язку з обранням його народним депутатом України.

Парламентська діяльність

 Восени 2014-го Андрій Левус став народним депутатом України VIII скликання. Він пройшов до Верховної Ради за списком партії "Народний фронт" Арсенія Яценюка (Левус був безпартійним, але входив до квоти НФ). У парламенті Левус очолив підкомітет з питань державної безпеки Комітету ВР з питань національної безпеки і оборони. Він активно займався питаннями протидії російській агресії та п’ятій колоні. Зокрема, Левус став співініціатором створення міжфракційного об’єднання "Наступ" для боротьби з окупацією, головним завданням якого назвав "очищення України від “русского міра”". Він є автором та співавтором низки законопроєктів про санкції проти осіб, що загрожують нацбезпеці, про обмеження російської пропаганди і присутності РПЦ, про створення резервної армії тощо.

Одночасно Левус продовжував громадську активність. Він очолював провід громадської організації "Вільні люди", створеної на основі колишніх майданівських сотень. Також Левус став відомим ініціатором кампаній проти проросійських сил в Україні. У 2017 році він публічно вимагав від Генпрокуратури перевірити діяльність Віктора Медведчука та руху "Український вибір" на предмет сепаратизму і держзради. Левус навіть організовував збір підписів під петицією про арешт Медведчука, яку підтримали тисячі громадян. У відповідь соратники Медведчука намагалися дискредитувати Левуса: зокрема, представники "Українського вибору" похвалилися судовою ухвалою, яка зобов’язала поліцію відкрити провадження про нібито підготовку замаху на Медведчука, де фігурантами назвали Левуса та кількох інших депутатів. Втім, ця справа швидко була закрита Генпрокуратурою як безпідставна. Подібні епізоди лише зміцнили репутацію Левуса як непримиренного противника проросійських елементів.

Після завершення каденції у 2019 році "Народний фронт" не йшов окремо на вибори, і багато його діячів приєдналися до списку Порошенка. Андрій Левус балотувався на виборах 2019 року за списком партії "Європейська Солідарність" під №29. У список Порошенка ввійшла ціла група екс-нардепів від НФ (зокрема, Парубій, Вікторія Сюмар, Тетяна Чорновол та сам Левус). Однак результат ЄС на виборах (приблизно 8% голосів) виявився недостатнім, щоб №29 отримав мандат – Левус опинився серед "непрохідних". Він повернувся до громадської діяльності, хоча й залишався у партійній орбіті ЄС.

Із фронту знову до парламенту? 

З 2022 року Андрій Левус активно долучився до оборони країни, був кулеметником ДШВ, а після складного поранення залишив лави ЗСУ. 

Варто зазначити, що Андрій Левус – близький друг та соратник Андрія Парубія, з яким разом працював ще з 2000-х років. Після загибелі Парубія саме Левус (як кандидат №29) теоретично міг би стати його наступником у Раді, якби і Чорновол, і №28 П’ятигорець відмовилися або не змогли з якихось причин стати депутатами.

Загалом ім’я Левуса не було пов’язане з корупційними скандалами чи сумнівним бізнесом – він має імідж принципового націоналіста. Однак один інцидент все ж привернув увагу антикорупційних органів. Йдеться про так звану "справу Левуса" щодо компенсації за житло. Як і багато інших народних депутатів, після обрання у 2014 році Левус отримував бюджетну компенсацію за оренду житла в Києві – близько 543,9 тис. грн за кілька років. Пізніше з’ясувалося, що на той час у його дружини була власна квартира у столиці, отже формально компенсація могла бути неправомірною. Національне антикорупційне бюро відкрило провадження, і в 2020 році справу передали до Вищого антикорупційного суду (ВАКС). У травні 2021 року ВАКС ухвалив виправдувальний вирок у справі Левуса, визнавши його невинуватим у зловживанні службовим становищем при отриманні компенсації. Судді вказали на неоднозначність законодавства: тоді не було чіткого правила про врахування майна членів сім’ї депутата при нарахуванні компенсацій. Антикорупційна прокуратура оскаржила виправдання, і станом на 2022 рік апеляційний розгляд ще тривав. Попри це, суттєвого удару по репутації Левуса ця історія не завдала – в очах прихильників він лишається радше жертвою недосконалого закону, ніж свідомим порушником.

Інших гучних скандалів за Андрієм Левусом не зафіксовано. Навпаки, його діяльність відзначалася нагородами: у серпні 2014 року він отримав державну медаль "За працю і звитягу" за внесок у захист країни. У Росії Левус, як і багато діячів Майдану, піддавався переслідуванням: Слідчий комітет РФ відкривав проти нього сфабриковані справи за публічне схвалення дій чеченських повстанців у Грозному (2014) та заклики до опору режиму Путіна.

 Сам Левус у фейсбуці встиг зреагувати на інформацію про його можливий "захід до Ради":

"Рік не чіпали, і ось якесь одне недолуге сбушне видання написало, що я заходжу в Раду замість мого Провідника славної пам'яті Андрія Парубія (в якого я був заступником на Майдані)....Я, гниди татаровсько-єрмаковські, ваші схемки примітивні за кілометр бачу. Мені на той мандат наплювати. Ви злякалися власної страшилки. Я вже був пішов із політики. Але зачистити всю цю вашу псячу аквафрешну агентуру далі вважаю власним обов'язком. Звісно ж, в рамках законів і Конституції".

Погляди і риторика

Андрій Левус послідовно займає тверду націоналістичну та антиросійську позицію. Ще будучи депутатом, він вимагав бойкотувати проросійський телеканал "Інтер", виступав проти монополії російського бізнесу в Україні (боротьба з тютюновою компанією "Мегаполіс", пізніше "Тедіс"), лобіював запровадження санкцій РНБО проти компаній, пов’язаних з ФСБ РФ. Його стиль – жорсткі заяви і конкретні дії. 

У своїх інтерв’ю Левус неодноразово підкреслював, що Україна повинна очиститися від агентів "русского мира" і дати відсіч гібридній агресії Москви. Наприклад, коментуючи створення об’єднання "Наступ", він прямо говорив: "Наше головне завдання – зачистити український простір від "русского мира"". 

• Тетяна Чорновол відмовилася повертатися до ВР та вирішила продовжити військову службу