Унікальний палац-фортеця Телекі: барокова перлина Закарпаття, що чекає на відродження

"Еспресо.Захід" розповість про історію та легенди графського палацу-фортеці в селі Довгому, які відображають бурхливі часи, які пережив цей унікальний комплекс. 

Історія виникнення палацу-фортеці

Тривалий час давнє село Довге, яке розташоване в мальовничій долині річки Боржава, було важливим форпостом на перетині торгових шляхів. У Середньовіччі тут існували дерев’яно-земляні укріплення XIII–XIV століть, а в XV столітті – кам’яний замок родини Долгаї, який швидко занепав. Понад 200 років Довжанський замок фактично не існував.

Тож історія нового палацу-фортеці у Довгому бере початок у XVIII столітті, коли Закарпаття перебувало під владою Габсбурзької монархії після придушення антигабсбурзьких повстань Ференца II Ракоці. 

У 1711 році село Довге, яке раніше належало магнатській родині Долгаї, було конфісковане імперською владою через участь власників у повстанні. Того ж року землі разом із селом передали до державної скарбниці, а згодом вони були подаровані трансільванським графам Телекі як нагорода за лояльність і підтримку Габсбургів у придушенні повстань.

Будівництво палацу-фортеці розпочалося одразу в 1712 році і тривало з перервами аж до 1798 року. Цей період характеризувався переходом від середньовічних фортифікаційних споруд до більш репрезентативних резиденцій, що відображали статус власників – палаців. Замки втрачали своє оборонне значення через розвиток артилерії та зміну воєнних стратегій, але палац-фортеця Телекі стала своєрідним компромісом між функціональністю фортеці та розкішшю барокового палацу. 

За однією з версій, архітектор, натхненний романтикою середньовічних фортець, створив комплекс, який поєднував естетику бароко з елементами оборонної архітектури.

Архітектура палацу-фортеці

Палац-фортеця графів Телекі є яскравим прикладом архітектурного типу "palazzo in fortezza" – палацу, оточеного фортечними мурами та бастіонами. Комплекс є квадратною спорудою розміром 65×65 метрів, обнесеною оборонним муром із бійницями. 

Житловий палац тут – це одноповерхова будівля прямокутної форми, розташована вздовж північно-західної стіни. Виконана в стилі бароко, вона вражає вишуканістю ліній і декоративними елементами, характерними для епохи.

Оборона зведена була у формі чотирикутника стін, укріплених кутовими бастіонами, а надбрамна вежа, завершена у 1774 році, слугувала головним входом. Мури з бійницями нагадують середньовічні замки, що надає комплексу вигляд фортеці.

Усередині комплексу розташовані будівлі для господарських потреб, що забезпечували автономність садиби.

Тож архітектурний вигляд палацу остаточно сформувався в 1798 році. Попри пізній період будівництва укріплень, комплекс відтворює структуру середньовічних замків із чітким оборонним периметром. Герб села Довге XIX століття із зображенням фортеці з трьома вежами підкреслює цю схожість.

Натомість стиль бароко проявляється в гармонійному поєднанні функціональності та естетики.  Тому палац-фортеця виглядає одночасно похмуро і затишно, що робить його унікальним, адже це одна з небагатьох сільських садиб такого типу.

Розвиток і занепад палацу-фортеці

Протягом XVIII–XIX століть палац-фортеця залишався літньою резиденцією графів Телекі та центром їхньої Марамороської домінії. Комплекс розвивався як адміністративний і господарський осередок впливової родини в регіоні. У цей період палац слугував не лише житлом, а й символом влади та престижу.

Та на початку XX століття політичні зміни вплинули на долю палацу. Після розпаду Австро-Угорської імперії в 1918 році Закарпаття увійшло до складу Чехословаччини. У 1928 році граф Телекі, прагнучи уникнути експропріації своєї резиденції, передав Марамороську домінію разом із палацом в оренду Мальтійському лицарському ордену. Проте ця спроба не врятувала споруду від націоналізації, і палац таки перейшов у державну власність.

За радянських часів, у 1954 році, палац-фортецю перепрофілювали під туберкульозний диспансер і лікарню-санаторій. Це рішення стало початком занепаду, адже медичне використання не передбачало належного догляду за архітектурною пам’яткою. 

Протягом майже 70 років (до 2020 року) лікарня діяла в стінах палацу, що призвело до значних пошкоджень інтер’єрів і зовнішніх елементів.

Сучасний стан комплексу 

У пострадянський період держава та місцева громада не мали достатніх ресурсів для реставрації, а палац так і не став пріоритетом для інвестицій. Тому багато років він фактично розвалювався. 

Нині палац-фортеця перебуває в частково занедбаному стані, який можна описати за допомогою відомого кліше – "ні живий ні мертвий". Більшість корпусів сиплються, інтер’єри втрачені, а оборонні мури та вежі потребують негайної реставрації. Адже з 1954 року присутність туберкульозної лікарні ускладнювала доступ до пам’ятки та сприяла її деградації. 

Після закриття лікарні у 2020 році палац залишився без чіткого функціонального призначення. Нині він вважається пам'яткою архітектури національного значення і перебуває у власності громади. 

Попри занепад, палац-фортеця зберігає свій потенціал як туристичний і культурний об’єкт. У 2021 році в рамках проєкту Dovhe Castrum art почалися спроби відродження комплексу як туристичного бренду Закарпаття. Було створено аудіогід і проведено окремі культурні заходи, такі як майстер-класи, лицарські бої, однак масштабна реставрація так і не почалася через брак фінансування. Довжанська сільрада з партнерами розробила проєкт реконструкції комплексу вартістю 10 млн грн. У замку планують створити віртуальну екскурсію, щоб показати життя графа та вигляд палацу в минулому. Мета громади – перетворити палац Телекі на туристичний магніт краю. 

До речі, у дворі палацу-фортеці облаштований невеликий, але симпатичний парк, що зберіг дві вікові липи, одна з них має не менше 600 років. За парком доглядають, і цей контраст додає занепалому палацу-фортеці свого романтичного шарму. 

Легенди графського палацу-фортеці 

Палац-фортеця графів Телекі в селі Довге Закарпатської області не лише вражає своєю архітектурною величчю, а й оповита численними таємничими легендами та переказами. 

Легенда про богатиря Довгая

Одна з найвідоміших легенд пов'язана з іменем села Довге. Згідно з переказами, колись на ці землі нападали песиголовці – так місцеві називали татарських загарбників через їхні шоломи з рогами. Село страждало від частих набігів, поки не з'явився богатир на ім'я Довгай. Він вирізнявся надзвичайною силою: міг вирвати дуб з корінням, перемогти ведмедя та бігав швидше за лань. Змужнівши, Довгай очолив оборону села і вигнав загарбників. На честь його подвигу село отримало назву Довге. 

Легенда про скарби Телекі

Інша легенда розповідає про скарби, заховані графами Телекі в підземеллях палацу-фортеці. За переказами, під час політичних потрясінь початку XX століття, зокрема після розпаду Австро-Угорської імперії та переходу Закарпаття до Чехословаччини, останній граф Телекі, прагнучи врятувати родинне багатство від експропріації, сховав коштовності, золото та цінні реліквії в таємних підвалах. 

Ця легенда має історичне підґрунтя: у 1928 році граф Телекі передав Марамороську домінію разом із палацом в оренду Мальтійському лицарському ордену, можливо, щоб уникнути конфіскації майна. Така дія могла породити чутки про приховані багатства. Крім того, під палацом дійсно збереглися залишки давніших споруд, а саме старого замку, що додає правдоподібності історіям про таємні ходи та схованки.

Легенда про вікову липу

У дворі палацу-фортеці ростуть дві вікові липи, одна з яких, за оцінками фахівців, має вік понад 600 років, обхват 6 метрів і висоту 25 метрів. Ці дерева, відомі як пам’ятка природи "Липи вікові" в Довгому, породили власну легенду. 

За місцевими переказами, старша липа була посаджена ще до будівництва палацу, можливо, представниками роду Долгаї, які володіли цими землями до 1711 року. Кажуть, що дерево має магічну силу: воно охороняє палац від бід і лихоліть, а його листя використовували в народній медицині для захисту від злих духів. Інша версія легенди стверджує, що під липою проводили таємні зустрічі повстанці, які планували виступи проти Габсбургів. 

Легенда про таємний прохід

Ще одна поширена легенда пов'язана з можливими таємними проходами всередині палацу. Кажуть, що ці проходи були побудовані у XVIII столітті, щоб дозволити родині Телекі втекти або сховатися під час війни чи облоги. Деякі місцеві жителі вважають, що ходи можуть вести до сусідньої річки Боржава або далі. Хоча переконливих археологічних доказів так і не знайдено.

Читайте також: Зруйнований блискавкою та часом: історія й легенди занедбаного 900-річного Хустського замку