У галереях висіли малюнки Рембрандта, а тепер руїна: таємнича історія й легенди Поморянського замку

"Еспресо.Захід" розповість про цікаву історію, як виник і занепав Поморянський замок.

Історія виникнення замку в Поморянах

Фото: Вікіпедія

Назва села Поморяни має декілька версій походження. Однією з найбільш поширених гіпотез є зв'язок із розташуванням поселення біля води. У давнину річка Золота Липа, починаючи від села Коропець й до міста Бережани, та була одним великим ставом й виглядала, наче море. Тому цілком можливо, що поселення, яке виросло над ним, отримало назву Поморяни. Також назва могла вказувати на дуже заболочені місцевості, які справляли враження суцільного водного простору для тодішніх мешканців.

Поселення, де зараз розташоване селище Поморяни, виникло в давнину. Археологічні дані свідчать про те, що в часи кам’яного віку тут могли жити люди. Однак перші письмові згадки про Поморяни датуються 1437 роком, коли ці землі належали польським та українським шляхтичам. У середньовіччі село було частиною прикордонних земель між Польщею та Великим князівством Литовським. Тому логічно, що тут розбудували замок.

Польські історики стверджують, що перша фортеця у Поморянах була зведена ще у середині XIV століття, одразу після того, як король Казимир Великий приєднав Галичину до свого королівства та почав роздавати землі лояльній знаті. Імовірно, що перша споруда була дерев’яною. Поморянський замок побудували на невисокому пагорбі, і колись він омивався з трьох сторін ставами та водами річок Золотої Липи й Махнівки.

У XV столітті кримчаки, а згодом й османи почали регулярно навідуватися на українські землі, доходячи до Львова й околиць. Тому Поморяни зазнавали частих руйнувань, а власники замку постійно змінювалися.

Фото: Dmytro Antoniuk, 2023 рік

На початку XVІ століття польський король Олександр Ягеллончик своїм привілеєм у 1504 році надав Поморянам статус міста. Тоді Поморяни отримали й магдебурзьке право, тобто мали самоврядування та проводили власні ярмарки. Хоча деякі історики стверджують, що цей привілей є лише відновленням для Поморян акту ще 1466 року, який був знищений через численні війни. У будь-якому разі, сучасної форми Поморянському замку надав подільський воєвода Ян Сененським у другій половині XVI століття, який тоді володів фортецею.

Це була чотирикутна оборонна споруда, з чотирма двоповерховими флігелями, кутовими вежами та брамою у внутрішній двір. Укріплені стіни, вежі та мури зробили її надійною цитаделлю, здатною витримувати тривалі облоги. Це була міцна фортеця, здатна захиститися від численних нападів татар, турків й козаків.

Зокрема, замок витримав набіги татар у 1639, 1640 і 1644 роках. Замок також вийшов переможцем з козацькими військами Богдана Хмельницького у 1648 і 1655 роках під час національно-визвольної війни українців. Наступні великі облоги замок витримав у 1667 і 1672 роках. Зрозуміло, що через інтенсивні бойові дії, замок потребував ремонту і зміцнення його обороноздатності через розвиток гармат та військової справи. Тому вже облога 1675 року стала для фортеці фатальною. Частина замку була зруйнована та спалена. Невдовзі його відбудували коштом тодішнього власника — короля Яна III Собеського. Однак фортеця знову була зруйнована в 1684 році татарами.

Кажуть, що Поморянський замок був улюбленим місцем перебування короля Яна  III Собєського, який витратив на його відбудову колосальні 25 тис. злотих, і знову підніс його з руїн, значно укріпив та покращив. Після цього замок витримав усі татарські напади та облоги протягом 1687—1695 років.

Занепад Поморянського замку

Фото: Вікіпедія, до руйнування даху

Після смерті короля Яна III Собєського, якого за життя називали рятівником Європи, бо зупинив турків біля Відня, Поморянський замок переходив від одних власників до інших. Тому з початком XVIII століття значення замку з кожним роком зменшувалося.

Внаслідок політичних та соціальних змін у Речі Посполитій, а також руйнувань від частих війн, замок втратив свою військову функцію та почав занепадати. А після поділу Речі Посолити наприкінці XVIII століття, коли західна частина України відійшла до складу Австрійської імперії, замок остаточно перетворився на родинний палац магнатів.

З 1740 року він був власністю Радзивілів (найбагатший литовський рід). Замок зазнав сильних пошкоджень під час пожежі 1771 року. Тому значну його частину розібрали.

У 1789 році Поморяни стали власністю родини Прушинських, які відновили два крила замку — південне та східне, але розібрали північне та західне. Юзеф Прушинський завершив реконструкцію, відновив інтер'єри, покрив замок бляхою, заклав великий парк і теплиці (зараз це парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва).

Фото: Фотографії старого Львова, 20-ті роки ХХ ст.

Як великий поціновувач мистецтва, Юзеф Прушинський створив виняткову колекцію, що включала галерею олійних полотен відомих італійських майстрів, близько 300 малюнків, зокрема Рембрандта і Леонардо да Вінчі, а також гравюри польських королів, колекції медалей, монет, печаток і автографів королів, ікон, мозаїк і посуду. Завдяки йому було впорядковано Поморянський архів. Також Прушинські заклали великий цвинтар, на якому стоїть їхній родинний склеп. На жаль, після смерті Юзефа (у 1875 році) майже всі скарби з роками було знищено, продано, або розграбовано.

У 1876 році замок продали родині Потоцьких. Вони опікувалися резиденцією до 1939 року, частково відремонтувавши її після Першої світової війни. Під час Першої й Другої світових війн деякі колекції палацу було пограбовано, інші – передано до музеїв. З приходом радянського режиму, певний час у замку діяв місцевий райком КПУ, а згодом пам’ятку перетворили на професійно-технічне училище.

Однак через те, що замком ніхто не займався, поступово будівля стала аварійною. Тому з початком незалежності України, колись могутній Поморянський замок був в жалюгідному стані.

Сучасний стан

Фото: Dmytro Antoniuk

Після численних перебудов і періоду занепаду Поморянський замок втратив свій первісний вигляд і перебуває в аварійному стані. Станом на сьогодні, Поморянський замок досі перебуває в критичному стані й щодня ситуація погіршується. Збереглися лише окремі частини стін та башти, чимало приміщень напівзруйновані, а деякі зовсім зникли. Замок є в списку пам'яток архітектури, які потребують термінової реставрації, проте немає фінансування та зацікавленості з боку державних органів, щоб запустити цей процес.

Частини стін давно вже обвалилися, а місцеві мешканці розікрали цеглу. Зокрема, у 2011 році впала одна зі стін, а у 2018 році завалилася стіна східного крила.

Фото: Dmytro Antoniuk, 2023 рік

У 2020 році нібито почалися ремонтно-реставраційні роботи. Однак вони досі не завершені, адже в країні війна, а відновлення замку потребує чималих коштів. Тому Поморянський замок зникає на очах. 

Фото: Dmytro Antoniuk, 2023 рік

Останні роки активісти та місцеві жителі роблять спроби привернути увагу до проблеми збереження замку. Відбуваються волонтерські заходи з прибирання території, здійснюються виїзди громадськості, спрямовані на популяризацію історичної спадщини замку. Та цього замало. 

Фото: проєкт реставрації

Поморянський замок — важливий історичний об'єкт, однак через багатовікові війни, занедбаність і недбалість замок перебуває в критичному стані. Для порятунку необхідна його негайна реставрація, яка точно може перетворити цю пам’ятку на туристичну перлину регіону.

Легенди Поморянського замку

Фото: Вікіпедія, до руйнування стін

Поморянський замок вражає не лише своєю архітектурою та історією, а й оточений багатьма легендами. Його стіни пам'ятають епохи слави, війн та руйнувань, але разом з тим приховують таємниці, які переходили з покоління в покоління.

Як Собєський зустрів монаха

Події легенди відбуваються в XVII столітті, коли власником замку був заможний землевласник Ян Собєський. Поморянська резиденція була його улюбленим місцем, і під час полювання в Краснопущі, як розповідають місцеві жителі, Ян одного разу заблукав.

Тоді він натрапив на печеру, де жив монах, який запросив його переночувати. Тієї ночі монах побачив уві сні, що на голові Собєського сяє корона. Прокинувшись, він сказав Яну, що той стане королем. На це Собєський відповів: "Якщо я стану королем, то подарую тобі стільки землі, скільки ти зможеш об'їхати за один день і одну ніч".

Через два тижні пророцтво здійснилося, Ян Собєський став королем Речі Посполитої, а монах заснував монастир на дарованих землях.

Легенда про підземні ходи та скарби

Вважається, що під замком існує ціла мережа підземних ходів, які колись з'єднували Поморянський замок з іншими фортецями та монастирями в околицях. Підземелля використовувалося для втечі у випадку облоги замку або для таємних переміщень під час воєн.

Існує навіть розповідь про таємничу особу — монаха, який буцімто жив у замку та знав усе його підземелля. Після своєї смерті він залишив ключ до найглибшого з підземних ходів, який веде до невідомої частини замку, де можуть бути сховані скарби фортеці.

Також кажуть, що коли останній власник замку граф Потоцький залишив свій палац, він заховав скарби в численних лабіринтах підземелля. Але ніхто так і ніколи не бачив тих скарбів.

Фото: Dmytro Antoniuk, 2023 рік

Чорний вершник

Ще цікавою легендою є історія про "чорного вершника ". У часи війн з турками замок став місцем багатьох битв, і один раз його захисники зустріли на полі бою загадкового вершника, одягненого в чорні обладунки. Його кінь був такий же чорний, і вершник боровся без страху та жалю.

Після перемоги у битві люди помітили, що цей загадковий вершник зник, не залишивши слідів. За легендою, під час повних місяців, на околицях замку можна побачити силует чорного вершника, який мчить полями. Кажуть, що це дух війни й подвигів захисників замку, який продовжує охороняти Поморянський замок від нових загроз.

Читайте також: Найбільша фортеця Львівщини: таємниці та легенди занедбаного Старосільського замку