Таємниці Свірзького замку: від оборонної твердині до романтичної резиденції

"Еспресо.Захід" розповість про історію й легенди замку, які охоплюють століття боротьби, розквіту та занепаду, відображаючи бурхливі часи, що пережила Галичина.

Історія виникнення замку у Свіржі

Перші згадки про Свірзький замок датуються XV століттям, коли його заснували представники шляхетського роду Свірзьких — Андрій та Мартин. Точна дата закладення залишається предметом дискусій, але історики сходяться на тому, що замок з’явився не пізніше 1484 року. Хоча перша згадка про поселення з назвою Свірж є ранішою – 1422 рік, згодом його вже іменували містом. 

Щодо назви поселення серед істориків немає однозначності. Адже з одного боку, видається очевидним, що вона походить від давньоруських бояр (що сполячилися) Свірзьких, які його заснували, а згодом звели тут фортецю, коли село розрослося до міста. Однак проблема в тому, що самі Свірзькі були з Романова (сучасна Житомирщина) і стали власниками Свіржа в середині XV століття. Тому виходить, що вони увібрали місцеву назву до свого прізвище, а не принесли її. Що ж означає Свірж? Є багато припущень. Наприклад, це може бути пов’язане з природою, зокрема якоюсь місцевою географічною назвою. 

У будь-якому випадку, Галичина на той час перебувала під владою Польського королівства, а регіон потерпав від частих набігів татар і внутрішніх конфліктів. Саме тому Свірзький замок спочатку будували як оборонну фортецю, здатну захистити своїх мешканців від зовнішніх загроз. Згодом неодноразово перебудовували під потреби часу. 

Наприклад, у другій половині XVII століття замок зазнав значних змін. У 1641–1645 роках його перебудував граф Олександр Цетнер, галицький каштелян, який викупив замок у Свірзьких і перетворив фортецю на розкішну резиденцію в стилі пізнього Ренесансу. 

Існують припущення, що до перебудови долучився відомий фортифікатор Павло Гродзіцький, який у той же період звів королівський арсенал у Львові. Загалом ця трансформація відобразила зміну епохи: від середньовічних війн до більш мирного часу, коли замки почали слугувати не лише захистом, а й символом статусу, ставали палацами.

Свірзький замок не раз ставав свідком і жертвою багатьох воєн, що точилися на цих землях. Наприклад, під час визвольної війни Богдана Хмельницького у 1648 році його захопили козаки, а згодом спалили татари. Це засвідчує також те, що перебудова здійснена Цетнерами послабила його захисні функції.  

У 1672 році фортеця також не витримала турецької навали, хоча вже у 1675 році - встояла, але замок зазнав значних пошкоджень. 

Архітектурні особливості

Свірзький замок досі вражає своєю архітектурою, що поєднує риси оборонної фортеці та палацу. Розташований на пагорбі, він був оточений ставками, болотами та ровами, що робило його важкодоступним для ворогів. Первинно замок мав квадратну форму (52 на 52 метри) з міцними мурами та оборонними вежами. В’їзд здійснювався через звідний міст, який пізніше замінили постійним.

Після перебудови XVII століття замок став нагадувати палац і набув рис Ренесансу: фасади прикрасили фронтонами з бійницями, а вежі отримали високі дахи. Надбрамна вежа досі зберігає герби Цетнерів та їхніх родичів, що підкреслює значення роду в історії споруди. Всередині замку збереглися камін, просторий двір із криницею та залишки інтер’єрів, які колись вражали багатством.

Мешканці замку

Спочатку замком володіли Свірзькі, які заклали його основи. У XVII столітті він перейшов до рук родини Цетнерів, які стали його найвизначнішими господарями. Олександр Цетнер та його нащадки, зокрема польський урядник Ігнацій Цетнер, зробили замок центром культурного життя. За Ігнація навколо споруди з’явився парк, що додав їй мальовничості.

Після Цетнерів замок кілька разів змінював власників, серед яких були Клавдія Чайковська та інші шляхтичі. У 1907 році його придбав Роберт Лямезан де Салінс, австрійський генерал із французьким корінням. Він провів масштабну реставрацію, прикрасивши замок творами мистецтва та бібліотекою, перетворивши його на розкішну резиденцію. Таким чином він допоміг зберегти фортецю. Хоча під час Першої світової його резиденцію спалили російські війська, та Роберт Лямезан де Салінс знову її відновив. 

До Другої світової війни, замок був у власності польського воєначальника Тадеуша Бора Коморовського, котрий одружився з донькою Роберта Лямезана де Салінса. Та з приходом радянської влади, родинну резиденцію конфіскували й націоналізували. 40 років він стояв пусткою, поки у 1978 році його не передали на баланс Спілки архітекторів СРСР. 

Сучасний стан

На сьогодні Свірзький замок досить непогано зберігся. Він перебуває під опікою Спілки архітекторів України, яка з 1970-х років використовує його як Будинок творчості. Тут діє культурно-мистецький центр "Замок Свірж".  

Завдяки реставрації 1980-х років замок зберіг свій палацовий вигляд XVII століття, хоча роботи досі тривають. Він відкритий для туристів з травня по жовтень (у суботу та неділю) і входить до маршруту "Золота підкова Львівщини". Для багатьох замок також став відомим завдяки зйомкам радянського фільму "Д’Артаньян і три мушкетери", де він "зіграв" кілька ролей. У незалежній Україні замок теж не пасе задніх у кінематографі, зокрема, остання його нашуміла "роль" у фільмі "Довбуш". 

Та попри свою красу, замок залишається недооціненим туристичним об’єктом. У 2009 році його пропонували передати в концесію (тобто у приватну власність для розвитку), але охочих не знайшлося. Сьогодні він чекає нового поштовху до розвитку, зберігаючи свою велич і легенди.

Легенди Свірзького замку 

Свірзький замок, оповитий не лише історичними подіями, але й численними легендами, які додають йому таємничості й шарму. 

Дівчина, яка зрадила замок

Одна з найвідоміших легенд пов’язана з трагічною історією кохання та зради. У XVII столітті, коли замок належав родині Цетнерів, він неодноразово зазнавав облог — від козаків, татар чи турків. За переказом, під час однієї з таких атак юна служниця, закохана в чужоземного воїна, погодилася відчинити ворота замку в обмін на обіцянку любові й порятунку. Вона спустила мотузку з вежі, щоб вороги могли проникнути всередину, але її обманули: замок захопили, а її саму зарубали чи скинули в криницю… 

Відтоді, кажуть, її неспокійний дух блукає мурами замку. Місцеві жителі стверджують, що в тихі ночі можна почути плач або побачити тінь дівчини біля надбрамної вежі чи криниці у дворі.

Біла пані Свіржа

Як і в багатьох старовинних замках, у Свірзькому є своя "Біла пані" — привид, що асоціюється з нещасною долею однієї з господарок. За легендою, це була дружина чи донька одного з Цетнерів, яка померла від горя після втрати коханого під час війни. Її білий силует нібито з’являється у вікнах замку або в парку, що розкинувся навколо.

Скарби в підземеллях

Ще одна популярна оповідь стосується скарбів, захованих у підземеллях замку. Під час Першої світової війни, коли споруду спалили російські війська, власник Роберт Лямезан де Салінс, нібито сховав частину своїх коштовностей — картини, золото й сімейні реліквії — у таємних ходах під замком. Після Другої світової війни, коли маєток націоналізували, селяни розповідали, що знаходили уламки цінних речей у підвалах, але основний скарб так і не був виявлений. Легенда стверджує, що підземелля, які тягнуться на багато кілометрів, досі зберігають ці багатства.

Кохання, що перемогло смерть

Є й романтичніша історія, пов’язана з парком навколо замку. Кажуть, що в XVIII столітті донька одного з Цетнерів закохалася в простого садівника, який доглядав ботанічний сад Ігнація Цетнера. Їхнє кохання було забороненим через різницю в статусі, і дівчину видали заміж за іншого. Але перед весіллям вона втекла до коханого, і разом вони зникли — чи то втопилися у ставку, чи то сховалися від світу. Місцеві вірять, що їхні душі залишилися в парку.

Тож Свірзький замок — це не лише архітектурна перлина, а й жива історія, що відображає злети й падіння Галичини. Його грубі стіни мовчки розповідають про минуле, запрошуючи відвідувачів доторкнутися до нього.

Читайте також: Неприступна фортеця Львівщини: історія й легенди напівзруйнованого замку Гербуртів у Добромилі