Аби зазирнути за ширму високих стрибків, швидкого лету по льоду й досконало виконаних елементів, "Еспресо.Захід" спілкувався з тренером з фігурного катання Максимом Манащенком.
Максим займається фігурним катанням відколи йому виповнилося дев’ять років. У дитинстві хлопець міряв мати професію, пов’язану з художнім мистецтвом чи хореографією, та, каже, перший похід з батьками на ковзанку змінив усе.
"Було водночас і дуже цікаво, і дуже складно", – так фігурист згадує свої відчуття під час першого тренування, а тоді додає: "Вважається, що у дев’ять вже пізно починати займатися фігурним катанням, адже найкраще, коли діти стають на ковзани у 3-5 років. Тому мої батьки сумнівалися, що я зумію займатися цим спортом професійно, проте, на щастя, в мене повірила моя тренерка".
Саме завдяки тренерці Максим захопився фігурним катанням настільки, що для нього, як він запевняє, практично перестало існувати щось, окрім льоду.
Читайте також: По-звичайному незвичні. Режисерка благодійного вертепу – про сімейні традиції та лаштування різдвяного дива.
Хлопець розповідає про свої перші змагання: "Я страшенно хвилювався, бо моїми суперниками були аж два десятки фігуристів. Через тривогу вже не пам’ятаю, як виступив, у спогадах лише турнірна таблиця, де я п’ятий".
Описані змагання відбулися після першого напруженого року тренувань. Спочатку фігурист тренувався чотири рази на тиждень й виділяв по дві з половиною години на одне заняття. Пізніше, звісно, і тривалість, і частота, і складність тренувань збільшувалися. Так, замість виконання базових вправ в ігровій формі прийшла система занять, направлена на розвиток фізичної підготовки й, зокрема, відпрацювання різних елементів. А замість двох з половиною годин тривалість одного заняття збільшилася до цілих п’яти.
Загалом, пояснює фігурист, тренування з фігурного катання ніяк не обходяться лише виходом на лід, адже, крім занять на льоду, проводяться ще й заняття у залі.
"Зал – це повноцінний пласт тренувань, що відповідає за розвиток загальної та спеціальної фізичної підготовки, гімнастику, сучасний та академічний балет. Тобто заняття у фігуристів завжди мають різні напрямки й тільки частково, аж після відпрацювань у залі, переносяться на лід", – каже тренер.
Протягом перших семи років Максим практикував свої вміння, змагався й перемагав під наглядом тренерів, а вже у шістнадцять хлопець і сам став тренером з фігурного катання. Відтоді минуло ще вісім років і тепер Максим допомагає маленьким мрійникам ставати на ковзани так, як колись у цьому допомогли йому.
Професія тренера, розповідає фігурист, вимагає цілодобової присутності у робочому режимі. Звісно, тут не йдеться про безперервні тренування, але насправді обов’язків у тренера з фігурного катання набагато більше, ніж може здатися на перший погляд.
Максим пояснює: "Окрім тренера, я ще є й хореографом-постановником програм і льодових шоу. А це означає, що мушу опрацьовувати величезні об’єми музичної й іншої інформації, створювати образи та обдумувати костюми для кожного учня. Це важливо, адже дитині має підходити образ на психологічному, фізичному і технічному рівнях. Також потрібно стежити чи дітям зручно працювати з декоративними елементами, що використовуються у шоу. А в шоу, до слова, беруть участь близько 60 дітей, що переважно мають індивідуальні номери. Ще ж не варто забувати про розробку тренувального графіка і системи занять для кожного, що є відповідальністю тренера".
Попри велику зайнятість, найдужче у своїй роботі фігурист любить створювати програми та казкові шоу. А от найважче даються, зізнається тренер, амбіційні вимоги батьків до своїх дітей.
Читайте також: По-звичайному незвичні. Львівський стендапер про майбутнє української комедії.
Майбутніх чемпіонів, каже тренер, треба шукати серед максимальної кількості підготовлених спортсменів, а не тільки серед тих, кому фінансово доступні заняття з фігурного катання. Це і є, на думку Максима, однією з найбільших завад на шляху до розвитку фігурного катання в Україні. Оскільки цей вид спорту є дуже складним і дорогим, він потребує навіть не просто регулярних дотацій від держави, а будівництва спеціалізованої спортивної інфраструктури, професійного навчання тренерів, можливості навчати дітей з різних соціальних прошарків.
"Та загалом, фігурне катання – це все життя для кожного фігуриста. Це водночас і один з найскладніших видів спорту, і мистецтво, що проявляється у ніжності та грації балетних елементів. Хоч би що, а тренер з фігурного катання завжди передовсім залишається фігуристом, тобто спортсменом, який знає про біль, маленькі програші й великі перемоги", – запевняє Максим Манащенко.
"По-звичайному незвичні" – це проєкт від "Еспресо.Захід", в матеріалах якого розповідаємо про людей з цікавими професіями. Це історії про особливості робочих днів поза офісом, найвищі досягнення в незвичних професіях і найдрібніші негаразди, на які людина з іншого боку ширми ніколи не зверне уваги.
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.