Після вимушеної перерви Львів знову відкриває доступ до традиційної культури українців

Про це повідомляє музей етнографії та художнього промислу, інформує Еспресо.Захід 

Від 16 червня, нарешті,  запрацює після вимушеної перерви через війну  постійнодіюча етнографічна експозиція "Традиційно- побутова культура українського села кін. 19-20 ст" у Музеї етнографії та художнього промислу. Мова про відновлену можливість побачити усе багатство української культури, подане через календарну обрядовість і в  розрізі усіх етнографічних регіонів України із заходу на схід.

Властиво,  цю експозицію перенесли з Музею етнографії та художнього промислу за адресою пр. Свободи, 15, до палацу Любомирських на площі Ринок ще в 2016 році, вирішивши, що твори народної культури у більш камерних приміщеннях анфіладного плану (де можна послідовно цю експозицію розгорнути) почуватимуться затишніше, ніж у пишних залах колишньої Галицької ощадної каси. Натомість збірка європейських меблів у стилях готики, бароко, рококо тощо (яка презентувалася  у палаці Любомирських раніше) перемандрувала туди, де презентується європейське декоративно-ужиткове мистецтво, фарфор та колекція годинників ХV-ХІХ століть, яку вважають однією із найцінніших у Східній Європі та найбільшою в Україні.

Отож цей переїзд дав вагомий привід  експозицію українського мистецтва суттєво оновити, врахувавши всі запити сучасного часу.  Адже вона датувалася ще  1951 роком. Карантин 2020-го року дав можливість втілити замислене в життя. 

"Ми вирішили  розкласти ідею оновлення на три блоки, - розповідала нам тоді провідний зберігач фонду народної вишивки і водночас людина, котра стала основним ідейним натхненником оновленої експозиції Оксана Багнюк-Кайда, - показати  календарну обрядовість українців (Різдво, Великдень, знаковий для наших країв день св. Юрія, Івана Купала та обжинки – власне, з чого у цих залах і стартували), заняття та промисли українців (що – завдяки карантину – нарешті, завершили) та сімейно-родинну обрядовість. Важливо, що  представляємо не лише традиції, побут, мистецтво  та ремесла заходу держави, а всієї України. А вони справді дуже цікаві. Приміром, ви знаєте, чому в давніші часи багато де в Україні робили глечики в людський ріст? Не тільки, щоб у них щось зберігати – скажімо, зерно. А саме так часто-густо підмайстер гончаря мав заявити про свою майстерність і готовність працювати самостійно: він випалював такий глек ( що мав ручки), залазив у нього і його приятелі мали  глек разом із ним якусь відстань пронести. Якщо ручки не відпадали, нічого не руйнувалося – всі тішилися появі нового професіонала…Я зараз теж дуже тішуся  і відчуваю гордість. Адже ми з моїми колегами таки це зробили: зали, де представлені заняття, промисли та культура українців, нарешті, отримали достойну крапку"

• Львів згадає великого музейника Бориса Возницького