Львів згадає великого музейника Бориса Возницького

Про це повідомляє Українське Фотографічне Товариство, інформує Еспресо.Захід.

14 червня в Науково-технічній бібліотеці НУ "Львівська політехніка" відбудеться вечір спогадів про Бориса Возницького. Його спільно з бібліотекою організували Українське Фотографічне Товариство (УФОТО) та  Львівський Фотомузей. Модеруватиме подію донька видатного музейника Лариса Возницька-Разінкова.

"Борис Григорович завжди працював, – написала на своїй сторінці у фейсбук екс-директорка "Золочівського замку" Надія Гупало. – Було, приходиш на роботу о 9.00, а він докоряє, що вже від 6.00 працює. Здавалося, ніколи не відпочивав. Просто перепочине трохи і знову до роботи. Не дивлячись ні на кого і ні на що. Прагнув зробити якнайбільше. Це йому вдалося. Залишив по собі колосальний спадок для України і народу. І він теж воював. І був поранений. І мама отримала похоронку. Напевно, тому так вмів цінувати мирне життя, не відволікався на життєву суєту і по максимуму працював там, де знаходився у будь яку хвилину".

Герой України, заслужений працівник культури України та Польщі, лауреат премій ім. Т. Шевченка та ім. Я. Кохановського, доктор honoris causa Вищої педагогічної Академії в Кракові і Варшавській Академії мистецтв, довголітній Президент Українського національного комітету міжнародної Ради музеїв (ICOM), – це тільки деякі з титулів багатолітнього директора Львівської національної галереї мистецтв, якій віддав 50 років свого життя. За час директорства Бориса Возницького Львівська галерея мистецтв з другорядного музею перетворилася у потужний мистецький комплекс з багатьма філіями, котрі були відкриті у врятованих від руйнації і відбудованих замках та палацах, з вартісною колекцією живопису, скульптури, сакрального мистецтва та з потужним колективом музейників. 

"Якби каміння, стіни споруд почали говорити, вони нагадали би нам не тільки про сцени битв, але й про красу ночей, надій... Тут живуть мрії та ідеали краси людей, що їх плекали...Рятування національної спадщини для мого життя – це моя доля", – написав колись Борис Возницький. І це була правда.

• Ректор двох найбільших львівських університетів: у Політехніці репрезентували книгу про Максимовича