Після перемоги у вільному Криму будемо відновлювати нашу землю, – Енвер Бекіров з передових позицій

Журналістка "Еспресо.Захід" поспілкувалася з Енвером Бекіровим.

Енвере, нині День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Ви на передових рубежах, боретеся пліч-о-пліч з українцями зі спільним ворогом. Ми вже сторіччями боремося з російським ворогом. Чому кримським татарам важливо нині разом з українським військом разом протистояти цій навалі?

Нині в історії мого народу – чергові роковини чорної сторінки історії кримськотатарського народу – 78-ма річниця депортації кримських татар. Ми нині є безпосередніми учасниками, свідками та перебуваємо в епіцентрі подій, коли відбувається чергова спроба геноциду всієї української політичної нації і етнічних кримських татар. Разом з побратимами чинимо опір цій російській навалі. Протягом сторіч ця імперія під різними приводами, спочатку в часи першої анексії, потім у радянські часи знищувала кримськотатарський народ. З нами в підрозділі є побратими з народів Закерзоння: лемки, бойки, які є нащадками людей, котрі пережили спробу знищення ідентичності. Тому для нас важливо разом з нашим побратимами саме зараз поставити остаточну крапку і знищити з теренів нашої землі цю останню імперію зла, яка, користуючись надрами нашої землі, погрожує всьому світу й робить чергову спробу всіх залякати і знищити. Я вважаю, ця війна у 2014 році почалася саме з Криму, тож віримо, що завершиться вона теж на вільному півострові. Іноді ми спілкуємося, між собою жартуємо й кажемо: "добрий вечір, ми з українського Криму". Це історично важливо, зробимо все, щоб наблизити цей день. Нині кожен на своєму місці робить те, що вміє, чому вчили і що потрібно від нас. 

З яким настроєм нині?

Немає жодної кримськотатарської родини, в історії якої не було б сумної чи трагічної згадки про ці часи. Кожен кримський татарин у своїй родинній пам’яті дотичний до депортації. Попри заборону, в дитинстві ми жили між двома правдами: вдома говорили одне, а в школі інше. Для мене дуже важливо, щоб люди не забували подібні дати, такі сторінки своєї історії, тому що ми вкотре зі всім народом, з яким живемо поруч, всьому світові нагадуємо, що такі вчинки та злочини проти людства ніколи більше не можуть повторюватися. Ми знаємо, що деякі країни вже визнали геноцидом українського народу злочини російської навали, які відбувалися після 24 лютого. Дуже важливо зараз разом із нашими братами по зброї саме в ці дні саме з таких місць нагадувати усьому світу, що ми боремося. Усі джерела тих злочинів мають бути стерті з лиця землі. Для мого народу, який, на жаль, уже  на тимчасово окупованих територіях впродовж останніх місяців (маю на увазі, зокрема, Херсонщину), за вісім років у Криму, вшанування пам’яті жертв геноциду було ускладнено, втім люди збиралися біля пам’ятних місць і разом молилися. Ми знаємо, що є заклик від Меджлісу кримськотатарського народу, тож навіть на окупованих територіях, в окупованому Криму, а також на півдні України кримські татари, їхні сусіди українці разом приходитимуть і вшановуватимуть пам'ять жертв депортації, не зважаючи на небезпеку. Для того, щоб у будь-яких умовах нагадувати всім: ми не забуваємо й ніколи не дамо забути про ці злочини. Ба більше, після перемоги будемо відновлювати нашу землю, землю наших пращурів, батьків в українському вільному Криму незалежної європейської країни. 

Як склалася ваша доля після 2014 року, коли Крим окупували росіяни?

Я цивільна людина, громадський діяч і волонтер. Мої побратими в більшості маємо цивільні професії. У  2014 році, після подій на Майдані, ми пробували чинити опір на окупованій території: підтримували наших деморалізованих військових у блокованих частинах, фіксували пересування техніки, робили ненасильницькі акції спротиву. Я був змушений з родиною переїхати до Львова, а з часом приєднався до волонтерського руху. Був бойовим волонтером і разом з нашим комбатом Тимуром Баротовим ми робили все, щоб забезпечити на той час наших хлопців на передовій. Але в лютому  кожен з нас прийняв для себе особисте рішення взяти зброю до рук, вже в кінці лютого ми приєдналися до лав Збройних Сил України.

Щоб хотіли б передати своїм землякам у ці пам’ятні дні?

Я хочу в першу чергу передати вітання нашим побратимам: кримським татарам, мусульманам, які нині в різних підрозділах на різних напрямках, на різних фронтах разом зі своїми українськими побратимами ведуть боротьбу з москальським окупантом. У першу хвилю 2014 року кількасот кримських татар несли свою службу в добровольчих батальйонах в лавах ЗСУ. Зараз ця кількість набагато більша. На жаль, уже маємо втрати – загиблих, поранених, є й з відзнаками. Зі мною ще троє кримських татар у батальйоні, тож  хочемо передати вітання і запевнити, що обов’язково перемога буде за нами. 

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал