Серед цих ентузіастів був і Михайло Рожко. Дослідження скельної фортеці Тустань, а потім і решти карпатських оборонних споруд стало для нього справою життя. Почавши роботу з фіксації та обмірів пазів за декілька років Михайло Рожко виконав першу графічну реконструкцію наскельного деревяного замку. Згодом почалися багатолітні археологічні дослідження тустанської фортеці. Так постала Карпатська Архітектурно-Археологічна експедиція на чолі з нашим незабутнім Шефом Михайлом Федоровичем. Кремезний, з довгими козацькими вусами, він був наче уособленням княжого воєводи, що пришов з глибини століть. Привітний та глибоко ерудований в питаннях археології, архітектури, зброї, кераміки Михайло Федорович зумів створити в експедиції унікальне середовище, яке наче магнітом притягувало студентів, молодих істориків та творчу інтелегенцію того часу.
З дитинства я мріяв бути археологом...І в 1986, мрії здійснились – десятикласником, вперше потрапив до експедиції. На крутих схилах під стінами тустанської фортеці, в твердому, камянистому грунті ми закладали глибокі шурфи. Незвиклі до лопати руки часом до крові мозолилися від важкої праці, а нагородою були уламки середньовічної кераміки. Особливим успіхом вважалось знайти наконечники стіл чи арбалетів. В експедиції я зварив свій перший борщ на кипятильнику(!)), вивчав основи альпінізму, навчився розводити вогнище з одного сірника. Надовго запамяталося розчищення камяної цистерни для води, яке знаходилася у підніжжі скель. Через лебідку, на канатах нас спускали на дно цистерни глибиною в 20 метрів, де ми під пластом сміття знаходили фрагменти шкіряного одягу, взуття, залишки деревяних конструкції балок. З Михайлом Федоровичом, ми досліджували земляний вал в Бубнищі, відвідали відкриту Орестом Корчинським столицю білих хорватів – Стільсько, з розвідками обїздили ряд Карпатських перевалів. А щосуботи на нічній ватрі на Гострому Камені, до ранку звучали пісніпід гітару Юрка Лукомського. Співали жартівливих і сумних, ліричних і батярських, козацьких і стрілецьких. Як нині памятаю останню вересневу ватру в 1986 і урочисте посвячення нас в археологи. Площа довкола ватри була оточена високим частоколом у центрі якого височіла сторожева вежа. Частина старших експедиційників в одязі княжих дружинників з мечами і щитами стояли довкола, а ми – мололь, при світлі смолоскипів, проходили випробування на право стати археологами.
За всі роки членами експедиції загалом було певно більше як пів тисячі людей. Це середовище стало відправною точкою для багатьох теперішніх істориків, археологів, громадських діячів та політиків. Це була справжня кузня, де гартувалась національна ідентичність, панував дух свободи і плавився совок. Це була предтеча нової держави...
Про автора. Орест Круковський, історик.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.