За підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) Міністерство охорони здоров’я України запустило проєкт "30 лікарів", який знайомить із трьома десятками медиків, які розпочали свій професійний шлях вже у незалежній Україні. Серед тридцяти кращих медиків-ровесників незалежності одна – з Тернополя. Сьогодні своєю історією з "Еспресо.Захід" ділиться Олена Якимчук, судинна хірургиня, доцентка кафедри хірургії №1 Тернопільского національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського.
Олена Якимчук – з родини лікарів, тому в дитинстві замість казок гортала книжки з медицини. "У мене батьки – лікарі. Тож змалку була оточена купою медичної літератури і лікувала всіх ведмедиків, ляльок і хом'яків", – пояснює Олена.
Проте після закінчення школи продовжувати династію медиків не поспішала. Натомість дівчина вирішила стати журналісткою, тож придивлялася до Києво-Могилянської академії. Ці плани зіпсувала одна екскурсія. У десятому класі дівчина потрапила з однокласниками на екскурсію на кафедру анатомії патологоанатомічного музею. Усі ці склянки, пробірки й незвичні експонати пробудили в ній зацікавлення до медицини. Тож після закінчення школи Олена подала документи до медичного вишу.
Вона хотіла, як і мама, стати акушеркою-гінекологинею, проте доля і МОЗ розпорядилися інакше.
"Я хотіла бути гінекологом, але доля в особі міністра охорони здоров’я з його наказом про продовження інтернатури та ліквідацію інтернатури з вузьких спеціальностей усе змінили", – пояснює лікарка. Були такі слова очільника МОЗу про те, що країні потрібні сімейні лікарі та хірурги. Вирішальним стало захоплення старшими колегами, які своїм прикладом викликали у студентки повагу та бажання наслідувати їм. Так Олена стала хірургом.
"Судинна хірургія – непроста річ, у ній багато страшних і небезпечних речей, – розповідає Олена Якимчук те, що вдалося усвідомити за роки у професії. – Тут кожний випадок є унікальним, історії пацієнтів щоразу різні й вимагають особливих методів і підходів у лікуванні, тому велике значення має точність, філігранність техніки – це складно, але й цікаво водночас".
У нашій країні ще є застереження до жінки-хірурга. Олена Якимчук неодноразово стикалася з поблажливим ставленням і недовірою до себе як до лікаря. Стереотипи все ще заважають українцям побачити в особі тендітної красивої жінки висококласного спеціаліста. Але лікарка не здається. У щоденній практиці вона доводить, що жінки можуть усе. Про це свідчать успішні операції, яких уже є дуже багато. Постійне навчання і бажання вдосконалюватися роблять чудеса. Якось колеги попросили її глянути на ногу хлопця з травмою великої задньогомілкової артерії. Кровотечу вже зупинили раніше і рану зашили напередодні – лікарі вважали справу завершеною, проте Олена Якимчук побачила ситуацію по-іншому. Оглянувши післяопераційну рану, вона звернула увагу на набряк. Попри все, він не вщухав. Судинна хірургиня побачила тут покази до ще однієї операції, хоча її колеги заспокоювали пацієнта тим, що інша артерія візьме на себе функцію. Операція тривала понад дві години, хірургиня вшила венозну вставку й уже в операційній нога просто почала змінюватися на очах! Набряк зійшов і хлопець повністю одужав. Лікарку тішить, що зараз її пацієнт може бігати і грає у футбол. Того дня судинна хірургиня Олена Якимчук приїхала зовсім до іншого пацієнта і поспішала. Проте не могла відмовити цьому хлопцю, адже він потребував її допомоги.
А чудовий результат – це результат постійного навчання і самоосвіти. Лікарка не пропускає конференцій і додаткових можливостей.
"Той, хто хоче вчитися, знайде можливості в будь-яких умовах. Усе залежить від особистої мотивації та відповідальності. Щоправда, зараз набагато простіше, бо є доступ до будь-якої інформації. Є надзвичайно багато цікавих конференцій і тренінгів з обміном досвіду з іноземними колегами", – переконана лікарка.
Сьогодні молоді фахівці розповідають, що розчарувались у професії. В лікарки з Тернополя інша думка.
"У медицині складно розчаруватись, бо навіть тоді, коли умови роботи можуть бути неідеальні, завжди є вдячність пацієнтів, успішні кейси, вдало зроблена робота. І це не може не надихати", – аргументує вона.
Її не лякають зміни і підходи, реформу в медицині вона вітає і прекрасно розуміє, що не буває швидкого результату.
"Реформи – це цікава штука. Можна вигадувати велосипед з квадратними колесами і навіть пробувати їхати, а можна використати успішний досвід тих, хто вже пройшов шлях від 0 до 100 і не повторювати помилки. І тут кожен обирає сам", – по-філософськи говорить Олена Якимчук.
Особливих секретів майстерності немає. Каже, що тут усе просто: "Навчання на постійній основі. Без цього ніяк. Світ динамічний, щороку з’являється щось нове, і воно в разі правильного використання підвищує результати роботи. Скажу свій приклад. Раніше варикозну хворобу лікували спробами кровопускання, потім винайшли хірургічні інструменти та почали робити операції, зараз є нові девайси, які лікують хвору вену зсередини. Звісно, що вільні кордони країни зробили прорив у медицині. Радянська модель часто базувалась на невипусканні для обміну досвідом, тому і знання були не такі глобальні. Зараз можна поїхати вчитись/працювати будь-куди", – переконана лікарка.
Зізнається, що любить те, що робить щодня, а пандемію називає корисною паузою. "За цей час я набагато більше прослухала, прочитала", – усміхається лікарка.
Фото: з особистого архіву Олени Якимчук.
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку