Олег Манчура. Батурин. Місце сили

Відбудова столиці чотирьох гетьманів - Батурина, це другий його епохальний проєкт, усвідомлення якого ще попереду.
В рівень з ним колись стане хіба що Національний пантеон, де будуть перепоховані творці нації.

Батурин ж нині - це і місце сили, і місце слави, і місце трагедії. Кульмінація нашої історії.

Що для мене особливо важливо: тут все зроблено з науковою точністю, тут нема вигадок і тут не діснейленд.

До прикладу: балки, якими викладено сухий рів - точна копія знайдених під час розкопок і які зберігаються поруч в археологічному музеї.

І коли б я сюди не приїздив - в столиці завжди купа народу. Того, який часто говорить суржиком та російською, а в голові історичні драґлі.

Дарма, судячи по обривкам розмов - Батурин це ще й камертон на який безпомилково відзивається збитий український слух.

Автобусам тут часто нема де припаркуватися, а готелі забиті - ночувати доводиться в Конотопі.

А цього разу ледве на екскурсію в палац Розумовського потрапив, бо вони розписані були аж до 18 години.

Як же тоді сміялися з шизанутого бджоляра, що глечики клеїть та в забутому Богом селі копирсається.

Скільки ж було ресурсів витрачено - від прямої пропаганди типу ОРТ до гібридного "Сина Бога" на Українській правді авторства Сіруні Лєщенка.

Але тільки за ці три речі: пам'ять про Голодомор, відбудову Батурина та приліт в Тбілісі під час бойових дій - він дійсно заслужив вулицю при житті.

Джерело

Про автора: Олег Манчура, журналіст.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.