Нині Україна святкує Святвечір: традиції Бойківщини

Що вдалося зберегти, а що відійшло у минуле?

Журналістка "Еспресо.Захід" напередодні Святого вечора навідалася до господині із Бойківщини і розпитала про традиції готування.

До Марії Іванишин заходимо під час активної підготовки до Святвечора. У хаті все кипить, вариться і вже смачно пахне. Йдемо на запах і потрапляємо на процес приготування святкової страви.

"Я готую голубці. Не було їх на щодень, можливо, тому що треба було над нею потрудитися, - допускає пані Марія. - Голубці в будень не варили, але на свята повинні були бути. Але, якщо традиційно голубці були з м’ясним фаршем та різною кашею, то на Святий вечір ми варимо пісні голубці".

До Святого вечора пані Марія починає готуватися ще зраночку. Традиції господиня перейняла з Бойківщини, оскільки родом звідти.

"Я ще пам’ятаю традиції своєї бабці, вона їх дуже пильнувала, - пригадує пані Марія. - Ми завжди на Святу вечерю маємо кутю. Вона у кожній родині є різна. До куті, звісно, є узвар. У нас не було вареників, але готуємо пироги. Якщо на щодень — пироги з сиром, то на Святий вечір — капуста. Взагалі страви з квасолі, капусти та картоплі мали бути на столі".

"Голубці готували спеціальному горщику у печі із квашеної капусти. Вони були надзвичайно смачні, такі на плиті не вийдуть"

Під час приготування голубців також пригадує секрети ще від своєї бабці. Каже колись голубці готували із квашеної капусти і пекли у спеціальних глеках у печі.

"Вони були дуже смачні, на плиті такі не вийдуть, - переконує господиня. - У мене ще зберігся один такий горщик, та, на жаль, не має печі. Але моя мама ще у ньому готувала. Верх заліплювала тістом і закладала в піч. Вони там довго готувалися. У мене нині на кухні зустрілися дві епохи зустрілися. Горщик колись і сучасні прилади нині. Хоча, я б хотіла мати зараз таку піч, але навіть не знаю чи є нині майстри, які такі печі мурують".

Нині капусти квашеної і печі немає, але готує за збереженим рецептом, з яким ділиться із читачами.

"Нині я варю свіжу капусту і розбираю її, - пояснює Марія Іванишин. - Для початку готую листки: ножем відрізаю качан та відділяю усі листочки. А далі — готуємо начинку. Є в мене відварений рис, натерта сира морква, я додаю ще сиру цибулю та зелень. Заправляю цю суміш спеціями та олією. Я додаю всі спеції, які любить рис. І закручуємо. Колись робили дуже маленькі голубці: листок ділили на два і крутили. Я цього не роблю, закручую конвертиком цілий лист".

На Бойківщині замість маку розтирають зерно

Поруч із пані Марією на кухні господар дому. Порається над ще однією обов’язковою стравою Святвечора — кутею.

"Дружині часто допомагаєте по вечері", - питаю

"Хіба знімаю пробу", - сміється Андрій Іванишин.

Але з колядою розтирає зерно, адже це чоловіча справа.

"Перш за все для куті потрібно розтерти мак. Його у нас на Бойківщині називають зерно, - каже Андрій Іванишин. - Тоді додаємо варену пшеницю і солодощі: мед, горішки подроблені та родзинки".

У пані Марії це лише початок приготувань. Попереду ще чимало роботи. Обов’язкові страви з капусти, квасолі та картоплі ще треба зробити. У чоловіка ж свої турботи — особливо приготувати стіл за традицією.

"Обов’язково на столі має бути часник. Його я вирощую сам, - хвалиться господар. - Отож вибираю гарні чотири великі зубчики і кладу на кожен кут. Потім приношу сіно на стіл. У нас стелиться сіно трошки під скатертину і на це сіно ставляться два калачі".

Далі накладають 12 пісних страв і ввечері з першою зорею зберуться за родинним столом для Святої вечері.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.

2024, середа

1 травня