Повернувся з-за кордону, щоб служити в ЗСУ: історія етнічного німця родом із Закарпаття

Історією свого бійця поділились у 128-й окремій гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді, передає "Еспресо.Захід".

У 128-й бригаді пишуть, що одному з їх піхотних підрозділів з початку повномасштабної війни добровольцем служить батько бійця, тому Роберт планував служити з ним. Та після співбесіди потрапив у підрозділ безпілотників.

"Рубік" прийшов у ТЦК добровольцем

"Батько був проти того, щоб я йшов у ЗСУ, казав, що з нашої сім’ї вистачить його одного. І я якийсь час слухався — поки був за кордоном, допомагав йому спорядженням, запчастинами для автомобілів, іншими потрібними речами. Але потім не витримав і теж вирішив служити. Пригадую, коли прийшов у ТЦК, виник невеликий конфуз. Щоб швидше обійти всі кабінети, мені виділили для супроводу працівника ТЦК, якогось молодого хлопця. Він залітає в кабінет і каже мені: "Давай свій паспорт!" — "Для чого тобі мій паспорт?" — "А щоб ти не втік!" — "А тебе не бентежить, що я добровільно сюди прийшов?" Тоді він заспокоївся", — сміється Роберт.

У підрозділі безпілотників Роберт працює в аеророзвідці, його головне завдання — виявити ціль, дати її координати й коригувати вогонь.

"Буває, що я коригую вогонь не тільки своїх колег. Одного разу, наприклад, це була авіація. Піхоті дуже дошкуляли російські FPV-дрони, пілоти яких зробили точкою вильоту одну з будівель на окупованій частині. Викурити їх звідти з допомогою артилерії не вдавалося і тоді залучили авіацію. Кілька ударів із повітря — і будівлі не стало. То була дуже видовищна картина! Крім цього, ми часто прикриваємо нашу піхоту. Намагаємося працювати так, щоб ворог і голову не міг підняти з укриття… По нас теж працюють. На бойових позиціях ми чуємо ворожі літаки й гелікоптери, якось метрів за 150 упав КАБ (керована авіабомба). І танчик ворожий по нас працював, і FPV-шки прилітали. Від однієї в мене "на пам'ять" залишилася контузія. Якщо росіяни вирахують нашу точку вильоту, працювати звідти буде неможливо. Доводиться чекати темряви й шукати іншу позицію. На минулому бойовому виїзді я тільки спустився в підвал, як на те місце прилетів і вибухнув ворожий дрон. Якби залишався там секунд на 15 довше, як мінімум отримав би поранення", — розповідає боєць.

Я усвідомлюю, що будь-якої миті можу загинути

Він каже, що чудово розуміє, де перебуває, але ставиться до цього спокійно.

"Так, я усвідомлюю, що будь-якої миті можу загинути, — це війна. Що ж, якщо так станеться, я готовий — принаймні, так буде епічніше, ніж банальна смерть. Але, звичайно, сподіваюся, що все буде добре. Як оцінюю роботу ворога? РЕБ (радіоелектронна боротьба) у них працює дуже добре. А дрони літають залежно від того, який пілот. У нас, до речі, так само," — розповідає воїн.

У бригаді кажуть, що в бойовому підрозділі Роберт почуває себе як риба у воді.

"У мене немає страху, навіть коли танчик обстрілює. Обтрусив пилюку — й працюєш далі. Мені некомфортно, коли довго немає бойових виїздів, набагато краще себе почуваю на позиціях, коли працюємо по 4-5 днів, ночуємо в підвалах чи бліндажах. Можливо, я залишуся в ЗСУ й після війни. Правда, мені не подобаються наряди, шикування й таке інше, поширене в армії в мирний час. Тому, можливо, знову піду на цивілку, повернуся в спорт. Буду займатися паверліфтингом і бодібілдингом, як до війни," — додає Роберт.

• Закарпатські воїни показали, як за допомогою HIMARS знищили скупчення російської піхоти на Запоріжжі.