"На війні найчастіше помирають через втрату крові": закарпатський військовослужбовець і почесний донор Олексій Пацюк

Як почав здавати кров та що зробить, коли отримає звання заслуженого донора України, чоловік розказав Суспільному.

"Лікарі колись мені розповіли: якщо тричі здав кров, вважай, комусь життя врятував. Я собі так порахував: якщо здав 50 чи 60 разів, то це вже двадцяти людям врятував життя", – згадує Олексій Пацюк.

Каже, в Закарпатській обласній станції переливання крові його вже всі знають, та за правилами треба мати при собі посвідчення, паспорт або водійські права.

"Я майстер-сержант, головний сержант підрозділу. Класична військова кар'єра, як-от кажуть. В армії вже понад 20 років. На війні – з 2014-го. Майданівець. Просто не люблю, коли важливі події відбуваються без мене", – наголошує військовий.

Коли в Олексія вихідні, він зазвичай приїжджає до батька, матір померла два роки тому. 

Уперше військовослужбовець здав кров, коли завагітніла дружина:

"Я дізнався, що майбутньому батьку треба піти й здати одну дозу крові – про всяк випадок, якщо з дружиною щось, не дай Боже, трапиться під час пологів. І мій батько, до речі, сказав: "Я здам замість тебе". А я відповів: "Я хочу сам вперше в житті спробувати, як це". Був 2003 рік, мені 28 років – і до того моменту я жодного разу не був донором. Тож здав кров, мені наклали пов'язку, вийшов... І стало якось так цікаво, так легко на душі. Мені це настільки сподобалося, що я почав здавати кров регулярно. Як тільки минають два місяці й з’являється можливість – йду здавати кров".

У квітні 2025 року чоловік отримав посвідчення почесного донора на базі Закарпатського обласного донорського центру.

фото: Суспільне

"Статус і звання "Почесний донор України" в Закарпатській області мають близько трьох тисяч людей. Після того як чотири й більше разів здали кров або її компоненти, вони отримують посвідчення, в якому фіксуються всі здавання крові. Коли кількість донацій досягає 60, подають документи для оформлення статусу почесного донора", – розповідає в. о. директорки КНП "Закарпатська обласна станція переливання крові" Мирослава Хрипак.

За її словами, щодня до центру приходить від 20 до 100 людей. Донор має право здавати кров раз на 60 днів.

фото: Суспільне

"Практично весь час я був у Донецькій області. Дуже добре знаю все від Маріуполя до Краматорська, Дружківки та Часового Яру – усе там об’їздив. Під час перебування в зоні бойових дій часто бачив поранення й великі крововтрати у хлопців. Мені здається, відсотків 90 загиблих – саме через втрату крові. Тому кров дуже важлива, але не завжди є змога її привезти чи швидко дістатися до запасів донорської крові. Через це практикували навіть прямі переливання, які нерідко рятували життя. Йде бій, стрілянина буквально за десятки чи сотні метрів від тебе, а людині терміново треба кров. Медик кричить: "Лягай!". Так, є заборони, є якісь правила. Але в такі моменти нема правил, там ідеться про життя", – наголошує Олексій Пацюк.

За словами Мирослави Хрипак, сама процедура здавання крові триває 30 хвилин: "Після неї отримуєте повний чекап: ви знаєте свій рівень гемоглобіну, групу крові, резус-фактор. Вашу кров також обстежують на чотири інфекції. Це все безплатно. А ще вам надається додатковий день відпочинку: день здачі крові плюс ще один день, який можна використати протягом року. Ми також пригощаємо донорів смачним чаєм із булочкою та видаємо грошову компенсацію на обід".

"Хтось мені казав, що заслужених донорів, які здали кров понад сто разів, насправді дуже мало. Якщо я, може, дотягну до цього рівня, то сам побачу, як воно. Кажуть, щороку до Дня донора їх запрошують на аудієнцію до Президента України. Певно, таких людей небагато в Україні. Мені дуже цікаво, це для мене вже своєрідний стимул. Я нікому й ніколи не нав'язую своєї думки. Можна скільки завгодно переконувати людину, що три твої донації рятують комусь життя. Але якщо вона не хоче здавати кров, то не піде. Мені здається, це має йти зсередини, від душі", – каже Олексій Пацюк.

• У Львові батько-військовий став донором нирки для своєї 14-річної доньки