Була медсестрою у шпиталі під час війни та оберігала віру у підпіллі: історія 105-річної монахині з Мукачева

Про неї розповідає пресслужба Мукачівської міської ради, передає "Еспресо.Захід".

Вона народилася у 1919 році у селі Руські Комарівці на Ужгородщині, тоді дівчинку звали Марією. Через життєві обставини у 5-річному віці мати віддала її до сиротинця, яким опікувалися монахині-василіянки.Зокрема про притулок дбало подружжя Августина та Ірини Волошин – їх дівчатка, що там мешкали, називали батьками.

У підлітковому віці одна із сестер запитала Марію, що ж вона хотіла б робити далі. Дівчинка відповіла, що хоче стати монахинею. Тож, у 1936 році вона вступила на новіціат й отримала монаше ім'я Ольга. 

Після окупації Ужгорода, Ольга разом з іншою сестрою-василіанкою переїхали до Хусту. 

28 серпня 1944 року жінка склала вічні обіти в Ужгородському монастирі. Потім навчалася на біологічному факультеті в Сегеді в Угорщині. Там згодом і працювала медсестрою під постійними бомбардуваннями у шпиталі міста. Шпиталь у ті дні завжди був переповнений. Коли ж фронт наблизився, монахиня повернулася до Ужгорода.

Згодом Ольга десятки років вчителювала та була монахинею у підпіллі. Адже радянська влада закрила всі греко-католицькі монастирі і переслідувала всіх, хто там проживав.

Читайте також: Як на Закарпатті виникла своя греко-католицька церква: історія Ужгородської унії та боротьби з угорцями Мукачівської греко-католицької єпархії

До спільного монашого життя вдалося повернутися через багато років, у 1996, до Мукачівського монастиря сестер Василіянок. А вже у 2008 році сестру Ольгу перевели на служіння до Хустського монастиря, де колись під час окупації вона знайшла прихисток і де вона мешкає й сьогодні.

Монахиня щодня молиться та долучається до спільного служіння. Радіє квітам і сонячній погоді, бо так може читати молитви без окулярів. Тим, хто її провідує радить бути мудрими і милосердними.