Військовий з Волині три роки приховував від матері, що він на війні

Про це повідомляють у 23  інженерно-позиційному полку

"24 лютого 2022 року життя поділилось на "до" і "після". Моє "до" - відносно безтурботне. Служив строкову службу у нацгвардії. 

Нас в сім’ї троє синів. На плечі старшого брата Сергія впала охорона і безпека дітей, оскільки є багатодітним батьком.  Іван, наш середній брат, вступив у місцеве добровольче формування, але ненадовго, бо пішов у ЗСУ. А потому, у березні, я теж був мобілізований. Й з цього часу почалась моя служба у складі 23 інженерно-позиційного полку Командування Сил підтримки Збройних Сил України", - розповідає старший солдат, водій одного із підрозділів нашого полку.

А далі була адаптація і перша ротація на Схід.

Ротація за ротацією змінювали одна одну: Запоріжжя, Харків, Донецьк… Кожен день був наповнений важкою працею, постійними обстрілами та невизначеністю. Під час обстрілів, кожен момент приносив хвилювання. Віктор жартує, що найбільше боявся не самого обстрілу, а реакції матері.

"Моя мама думала, що весь цей час я знаходжусь в ППД (авт. прим., пункт постійної дислокації). Бо я їй так розказував і братів просив мене не видавати. І навіть, коли у рідному селі у мами запитували як я і де, то вона всім розповідала, що далеко від фронту. А сам в той час переживав, щоб під час обстрілів нічого не сталось, бо що тоді мамі скажу? Не так страшна війна, як гнів мами",  –  жартуючи, із посмішкою  каже Віктор.

Однак насправді, військовий таким чином оберігав серце матері від правди, намагаючись не турбувати її хвилюваннями. Він розумів, що мама і так переживала за його брата–"штурмовика", який дуже часто перебував у "гарячих точках".

Минав час і таємниця про ротації не могла тривати вічно. У грудні 2024 року життя Віктора змінилось назавжди. Під час виконання бойових завдань, брат Іван загинув на війні.

"Я тоді також був на виконанні бойових завдань. І хоч завжди намагаюсь триматись, але я не був морально готовий до цієї звістки. Здавалось, зупинився світ. Це був великий удар для нас всіх. З того часу я перестав приховувати від мами своє місце перебування" -, сказав військовий.

За мужність та героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність українському народові старший солдат Віктор нагороджений президентською відзнакою "За оборону України", а також відзнакою 23 інженерно-позиційного полку  – "Надійний захист у бою".

• Боєць волинської бригади Гран 77 днів провів на бойових позиціях під Торецьком