Верховний Суд залишив у силі вирок лучанину, який розповсюджував дитячу порнографію серед неповнолітніх

Про це повідомили у Судово-юридичній газеті.

Верховний Суд відхилив касаційні скарги засудженого та його захисника, залишивши без змін вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області, яким 67-річного лучанина визнано винним у розповсюдженні серед неповнолітніх зображень порнографічного характеру, що містять дитячу порнографію, та вчиненні розпусних дій щодо 15-річної дівчини, і призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років. Ухвалою Рівненського апеляційного цей вирок залишено без змін.

Нагадаємо, орган досудового розслідування встановив, що засуджений восени 2020 року використовуючи соціальну мережу Instagram та через застосунок для смартфонів Viber неодноразово розповсюджував серед неповнолітніх зображення порнографічного характеру, що містять дитячу порнографію.

Окрім того, 15-річній ліцеїстці, яка визнана потерпілою у справі, він передавав пакунки: в одному з них був мобільний телефон із сім-картою, на номер якої пенсіонер надсилав світлини з оголеними дітьми, в іншому — містилась інтимна іграшка і батарейки до неї.

Під час обшуку за місцем проживання обвинуваченого та в його автомобілі правоохоронці вилучили кілька десятків вагінальних стимуляторів, численні флеш-накопичувачі, комп’ютерну техніку, тримачі для сім-карт, оптичні диски, мобільні телефони, банківські картки, паспорт громадянина Англії на ім’я обвинуваченого, металеві предмети, схожі на пістолети різних марок, серед яких і "МР-654К" 4,5 mm та револьвер, печатки й дипломи Вашингтонського університету тощо.

Ухвалою слідчого судді місцевого суду на вилучені речі було накладено арешт, а постановою слідчого — їх визнано речовими доказами.

У матеріалах справи, крім того, міститься висновок судово-психіатричного експерта, який вказав на певні психічні розлади в обвинуваченого, та зауважив, що він не потребує застосування примусових заходів медичного характеру.

Своєї вини чоловік не визнав

Обвинувачений ні в місцевому, ні в апеляційному судах вину не визнав, не розкаявся та стверджував, що зображення, які містять дитячу порнографію, надсилав потерпілій та іншим неповнолітнім розроблений ним штучний інтелект (робот) без його відома і без його контролю.

Суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги, поданої захисником обвинуваченого на вирок місцевого суду, яким його підзахисного засуджено за вчинення умисних кримінальних правопорушень проти громадського порядку та моральності, що належать до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, а також за вчинення кримінального правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості неповнолітньої особи, прийшов до висновку про залишення цього вироку суду без змін.

Не погодившись із такими судовими рішеннями, засуджений та його захисник подали до Верховного Суду касаційні скарги, просили скасувати вирок та ухвалу, а кримінальне провадження закрити на підставі п.2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі у тексті — КПК).

У касаційних скаргах сторона захисту вказувала на декриміналізацію вчиненого засудженим діяння, яке необхідно кваліфікувати за ч.1 ст. 156 Кримінального кодексу України (далі у тексті — КК), оскільки порнографічні зображення отримував її батько і потерпіла їх не бачила. Йшлося також про неправильне застосування ч.5 ст. 301 КК за ознакою повторності, оскільки дії засудженого охоплювалися єдиним умислом. Крім того, захист вважає, що не спростовано версії засудженого про надсилання фотографій розробленим ним штучним інтелектом, а експертні дослідження проведені некомпетентними спеціалістами.

Проти задоволення касаційних скарг виступили прокурор та представник потерпілої, просили залишити оскаржені рішення без змін, вважаючи їх законними та обґрунтованими.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені доводи, Верховний Суд дійшов висновку, що подані скарги не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Засудженого визнано винуватим у неодноразовому розповсюдженні зображень, що містять дитячу порнографію. На час події відповідальність за це була передбачена частинами 4 та 5 ст. 301 КК (в редакції до 17 березня 2021 року).

Законом 1256 від 18.02.2021 року Кримінальний кодекс України доповнено статтею 301-1, яка передбачила кримінальну відповідальність за такі діяння і посилила покарання за них. Одночасно тим же Законом зі ст. 301 цього Кодексу виключені частини 4 і 5.

Такі зміни в кримінальному законодавстві не можна вважати скасуванням кримінальної відповідальності за інкриміновані засудженому дії, оскільки відповідальність за них передбачена в обох редакціях КК, а редакційна зміна формулювання складу злочину і його розташування в тексті цього Кодексу не означає декриміналізацію інкримінованих засудженому діянь.

Оскільки внаслідок згаданих змін кримінальна відповідальність за ці діяння була посилена, суди правильно застосували норми кримінального закону, які діяли на момент вчинення таких злочинів. Таке правозастосування відповідає вимогам ч. 2 ст. 5 КК і практиці Верховного Суду.

Тому Верховний Суд відхилив доводи касаційних скарг щодо декриміналізації діяння та наявності підстав для закриття провадження згідно з ч. 4 ст. 284 КПК.

Не погодився Верховний Суд і з твердженнями сторони захисту про те, що порнографічні предмети в розумінні ст. 301 КК мають становити собою матеріальні речі, а не цифрові зображення.

Верховний Суд зазначив, що засуджений переслав потерпілій 8 цифрових зображень, які містять ознаки дитячої порнографі, що безумовно є предметом злочину, передбаченого ч. 4 ст. 301 КК.

Верховний Суд вказав, що диспозиція ст. 301 КК, заборонивши визначені в ній дії з інформацією порнографічного характеру, не обмежує ті різновиди форм, у яких такого роду інформація може бути представлена. У ч. 2 ст. 20 Лансаротської конвенції також зосереджено увагу на змісті інформації, що може бути визначений як «дитяча порнографія», без конкретизації формату втілення такої інформації.

Дії засудженого отримали правильну правову кваліфікацію за ознакою повторності за ч. 5 ст. 301 КК, оскільки наявність в діях засудженого об’єктивної сторони розбещення неповнолітньої у цій справі доведено поза розумним сумнівом.

Суди попередньої інстанції правомірно відхилили версію засудженого про те, що зображення були надіслані створеним ним штучним інтелектом (роботом) без його відома, оскільки вони ґрунтували свій висновок про його причетність до злочинів не лише на факті надсилання дитячої порнографії програмними засобами, але й на діях засудженого, який встановив місце проживання неповнолітньої, куди неодноразово приїжджав та фотографував будинок; володів інформацією про заклади, в яких вона навчалася та тренувалася, передавав їй певні речі.

Погодився Верховний Суд і з позицією судів про справедливість призначеного покарання, оскільки при його обрані врахований похилий вік та стан здоров’я засудженого, пом’якшуючі та обтяжуючі обставини покарання. Оцінивши ці обставини у сукупності, суд призначив засудженому мінімальне, з передбачених законом, покарання.

Залишаючи вирок місцевого суду та ухвалу Рівненського апеляційного суду без зміни, Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції з’ясував усі передбачені ст. 91 КПК обставини, які становлять предмет доказування і обґрунтовано визнав отримані докази достатніми для встановлення події злочину і винуватості засудженого. Рівненський апеляційний суд, у свою чергу, провів розгляд відповідно до вимог кримінального процесуального закону і погодився з висновком суду першої інстанції, надавши умотивовані відповіді на всі доводи, наведені в апеляційній скарзі захисника, які переважно повторюються в касаційних скаргах сторони захисту. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК.

• У Хмельницькому затримали чоловіка, який створив 11 вебресурсів з дитячим порно