Пташка з Азовсталі Катерина Поліщук розповіла, чому обрала службу в батальйоні "Хижаки висот"

В інтерв’ю на каналі Армія TV захисниця Азовсталі та військова батальйону безпілотних систем "Хижаки висот" 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка Катерина Поліщук поділилася досвідом служби, вибору підрозділу та баченням ефективної допомоги військовим.

Вона розповіла, що мала запрошення до різних підрозділів, зокрема й дуже відомих.

"Мене запрошували в дуже круті підрозділи, але в мене була розмова саме за один підрозділ, який я дуже поважаю. Для мене це була велика честь отримати запрошення", – сказала вона.

Втім, за її словами, вона вирішила не приєднуватися до цього підрозділу.

"Я сказала: цей підрозділ крутий і без мене вони справляться. В них дуже багато класних людей. І мій прихід особливо нічого не змінить — вони залишаться такими ж потужними", – пояснила Поліщук.

Натомість вона обрала звичайний підрозділ, де, на її думку, могла бути більш корисною.

"Обрала той, де я можу багато що змінити"

"Я для себе обрала звичайний підрозділ, просто з класним відношенням до людей. Там, де я можу багато що змінити", – зазначила військова.

Для неї було важливо, щоб у підрозділі було адекватне командування, дружній колектив і баланс між збереженням життя військових та виконанням бойових завдань. Вона наголосила, що часто бачила ситуації, коли переважає щось одне і через це страждає інше.

"Так, звісно, задача кожного командира – зберегти людське життя. Але якщо ти думаєш виключно про збереження людського життя і не думаєш про виконання завдання, то найбільш ймовірно якраз збереження життя потім і постраждає", – сказала вона.

Поліщук пояснила, що іноді позицію потрібно втримати за будь-яку ціну, адже за нею стоять інші підрозділи.

"Якщо цю позицію треба втримати – значить її треба втримати. Тому що за нею стоїть ще п’ять. Якщо вони прорвуться тут, хлопці просто відійдуть, і постраждають всі ті п’ять, хто ззаду стоїть", — додала вона.

За словами військової, вона певний час придивлялася до різних підрозділів, зокрема під час поїздок із Культурним десантом. Урешті її вибір зупинився на піхотному батальйоні.

"На той момент це був перший стрілецький батальйон — взагалі піхота, навіть не механізована. І я така: "О, моя рідна піхота, я йду до тебе". Я дуже любила завжди піхоту", — розповіла вона.

Поліщук нагадала, що раніше служила медиком у піхоті, тому цей напрямок для неї був особливо близьким. За її словами, на той момент вона навіть не знала, що підрозділ належить до 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка.

"Я тоді ще не знала, що там 59-та. Без поняття, хто там, що там — мені було байдуже", – згадала вона.

Військова пояснила, що ухвалила рішення, познайомившись із командиром батальйону та колективом.

"Я знаю командира батальйону. Я познайомилася з колективом. Мені подобається, як вони роблять свою роботу", – сказала вона.

За її словами, батальйон був одним із наймолодших у бригаді та мав низький рівень забезпечення, але там працювало сильне командування. Середній вік військових у підрозділі перевищував 45 років.

Згодом Поліщук почала розвивати у батальйоні напрямок безпілотних систем.

"Коли ми розвинули складову дронів на рівні з дуже потужними батальйонами, ми зрозуміли, що це наш напрямок", – зазначила вона.

"Якби кожна медійна людина брала собі по підрозділу – це було б мегапотужно"

Військова каже, що потрапила до підрозділу майже випадково, але залишилася, бо змогла реалізувати там свій досвід і допомогу.

"Я розуміла, що можу забезпечити один батальйон повністю. Я можу зробити його найкрутішим", – сказала вона.

На її думку, ефективніше концентрувати допомогу на одному підрозділі, а не розпорошувати її між багатьма.

"Я взагалі вважаю, що якби кожна медійна людина брала собі по підрозділу – це було б мегапотужно", – наголосила Поліщук.