Повернувся після 1,5 року полону і зняв власний портрет з "Алеї надії": історія воїна з Тернопільщини Івана Дробоцького

Про це повідомило Суспільне Тернопіль.

Івана Дробоцького мобілізували до лав війська у січні 2024 року. У полон він потрапив у серпні того ж року на Покровському напрямку, поблизу Очеретиного. Спершу його утримували в Авдіївці, де після осколкового поранення він перебував у госпіталі. Згодом перевели до Кіровська на Донеччині, а пізніше — до російського Орська в Оренбурзькій області, неподалік кордону з Казахстаном. Саме там, за словами бійця, для українських полонених влаштували так звану «прийомку».

"Два тижні відходив від таких "масажів". Це і так ще по-Божому, в мене не було синців, а на хлопців було страшно дивитися — різнокольорові: сині, зелені від тих дубинок. Мене в Кіровську один росіянин так вдарив, що я аж землю носом поцілував. Так влупив по спиняці", — зізнається військовий.

Полоненим не дозволяли сидіти вдень, а як покарання змушували робити по 2,5 тисячі присідань. Через знущання та мізерні порції їжі чоловік схуд на 15 кілограмів і нині має серйозні проблеми зі здоров'ям, зокрема цукровий діабет та кісту підшлункової залози. Особливо жорстоко, зауважує військовий, ставилися до маріупольців та азовців. 

фото: Суспільне Тернопіль

"Виводять на коридор з камери, догола роздягають, фотографують і зважують. Знають, що буде обмін. Щоб жодного синяка не було, бо якщо є синячок — тебе не випустять звідси, когось іншого візьмуть, а тебе покинуть, поки синяки не зійдуть", – розповів Іван Дробоцький.

Про те, що боєць перебуває в руках росіян, громада дізналася випадково, коли місцева жителька впізнала його на фотографії в одному з російських телеграм-каналів, навіть попри те, що окупанти зробили помилку в прізвищі, написавши "Дрогоцький". Староста округу Володимир Дзерук тоді ж підтвердив цю інформацію та повідомив рідним. 

Івана Дробоцького звільнили з полону під час обміну 6 березня цього року. За його словами, спершу полонених доправили до Москви вантажним літаком.

Військовий зазначив, що його вразила зустріч удома: "Дуже гарно зустріли мене тут, з квітами, хлібом-сіллю. Так само в селі зустріли діти. Сльози були на очах, але я стримався".

Іван Дробоцький розповів, що вижити в полоні допомогла віра та підтримка побратимів.

Після повернення боєць відвідав гімназію в рідному селі Обич, де зустрівся зі своєю першою класною керівницею Людмилою Реднік. За її словами, Іван зі шкільних років відзначався товариськістю та чуйністю.

"Це була товариська, дружелюбна дитина, яка готова була прийти на допомогу іншим... Ми чули, що Іван у полоні, довгий час звістки не було, але всі зраділи тому, що він був серед тих полонених, яких звільнили", — згадує вчителька.

фото: Суспільне Тернопіль