Ковельський історичний музей отримав цінні жіночі прикраси віком 1,5 тис. років

Про це розповідає Головний зберігач фондів Ковельського історичного музею Мирослава Мороз, передає "Еспресо.Захід".

Ці артефакти знайдені на Волині у Ковельському районі біля с. Мельниця, що за 35 км від Ковеля. Село цікаве своєю минувшиною, його власницею певний час була королева Бона. До Першої світової війни Мельниця мала статус містечка, і тут протягом століть проживали представники різних археологічних культур.                                                    

"З незапам'ятних часів жінки носили прикраси - сережки, намиста, перстні, просто стрічки або смужки тканини. Кожна намагалася підкреслити свою індивідуальність, показати свій художній смак і майстерність, а іноді вказати на матеріальне благополуччя родини. Призначення прикрас було різним: для привертання уваги до себе, для створення додаткового ефекту костюма, для захисту від злих чар і сил", - пише дослідниця.

Трапецієподібна привіска походить з VI-VII ст.

Вона додає, що невеличка штампована трапецієподібна привіска, яка могла входити до набору амулетів, можна вважати, що походить з VI-VII ст., адже була знайдена разом із пальчатою фібулою.

"Привіска виготовлена з латуні. Складається із пластини з гладкою поверхнею у формі трапеції розмірами 3.2 на 2.0 см, товщиною 0.01 см. У верхній частині  має наскрізний отвір, до якого за допомогою круглого вушка,  прикріплений сегмент ланцюжка з перевитого дроту з петлями по обидва боки (діаметром – 0.6 см) довжиною 3.5 см", - додає Мирослава Мороз.

Вона відзначає, що з подібних деталей виготовляли здебільшого скроневі і нашийні жіночі прикраси. Деякі привіски подекуди входили до наборів амулетів – оберегів або слугували самостійною оздобою.

Натомість підвіска "Брязкальце" (народна назва – "Шумовичок") давньоруського періоду.

"Кулястої форми, з чотирьох боків розтягнутої у кутах із заокругленими гранями. У верхній частині розташоване заокруглене вушко для підвішування. Всередині  кульки є маленький дзвіночок, який при коливанні виробу створює ефект легкого шуму. Нижня грань підвіски має прорізи і прикрашена рельєфними насічками у вигляді рисочок. Брязкальця, або як ще їх називають бубонці, також носили в складі намиста, але іноді прикріплювали до шийних гривнів, зрідка пришивали до головних уборів або вплітали у волосся на скронях. Використовували такі підвіски також в якості ґудзиків, пришивали або підвішували до поясів, іноді ними обшивали спідниці і рукави жіночої сукні. Найчастіше їх носили жінки, але іноді дзвіночки носили чоловіки. Існує думка, що вони слугували як оберіг від злих духів", - описує пам’ятку минулого дослідниця.

Третім предметом є перстень-печатка, який, ймовірно, дитячий. Розміри кільця – 1.6 на 1.3 см, товщина – 0.03; щиток круглої форми з діаметром 1.4 см. Перстень прикрашений стилізованим хрестом у вигляді чотирьохпелюсткової квітки, вписаної у коло, всередині якої та між пелюстками насічки-рисочки.

• До слова, нещодавно на дні річки Прип’ять виявили рештки степового бізона. Довжина рогу становить 61 сантиметр, а його основа біля черепної кістки сягає в обхваті 38 сантиметрів. Науковці припускають, що ріг належав дорослому зубру.