"Головна місія – слухати": історія Володимира, військового капелана з Прикарпаття 

Історію чоловіка у День військового капелана розповіли у Повітряному командуванні "Захід".

Перший візит до військовослужбовців у 2019 році для Володимира став переломним: він зрозумів, що має бути кориснішим — піти туди, де найважче. Так Володимир став капеланом.

Найбільше його вразили не події, а люди. "Хлопці, виснажені, по кілька тижнів у бліндажах. Один із них, ледве тримаючись на ногах, посміхнувся і сказав: "Ще постоїмо". В їхніх очах — іскорка надії. Це справжні титани, яких тримає Божа любов і сила духу", — розповідає капелан Володимир.

фото: Повітряне командування "Захід" Повітряних Сил ЗС України

Його головна місія — слухати. "Коли воїн довіряється, він просто хоче виговоритися. Я сиджу поруч — іноді мовчу, іноді молюся. Не суджу, а чую серцем. Бо іноді достатньо лише одного щирого слова, короткої молитви чи мовчазної присутності, щоб повернути людину до життя і дати сили йти далі".

Володимир вірить: поки в серцях воїнів жевріє іскорка віри й любові — Україна вистоїть. І він буде поруч, щоб слухати, підтримувати й надихати. Бути капеланом — це боротися не лише за перемогу у війні, а за перемогу в душі. Берегти людяність серед темряви, щоб навіть на війні залишатися людиною.

Читайте також: Мученик, який відмовився покидати концтабір: 25 березня – річниця смерті священника УГКЦ Омеляна Ковча